вершина[верши́на]

верши́на -и, ж. 1》 Верхня, найвища частина чого-небудь ( перев. дерева, гори). Верш и на кут а мат. — точка перетину прямих, що утворюють кут. Верш и на трик у тника мат. — вершина кута, що лежить проти його основи. 2》 чого , перен. Вінець розвитку, найвищий ступінь. 3》 Початок, верхів'я яру і т. ін.

ВЕРШИ́НА, и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. дерева, гори). Настане літо; жовтий цвіт Укриє липу до вершини (Я. Щоголів); Гірські вершини потопали в хмарах (В. Кучер); Забравшись з командирами рот на вершину горба, що здіймався перед вогневою, Черниш терпляче вів пристрілювання (О. Гончар). 2. чого, перен. Вищий ступінь чого-небудь. Вдарився [Фред] лобом об дубовий стовп, що правив за основу їхньої халабуди. Гострий біль у надбрів'ї став вершиною всіх Фредових страждань (Ю. Збанацький); Ми ті, що, сягнувши вершини прогресу, В степах засвітили вогні Дніпрогесу (С. Олійник); Лише сильні духом, мужні, що без страху ступають на свою дорогу, досягають вершин (Б. Левін). 3. Початок, верхів'я яру, річки і т. ін. До Голубої паді дійшли третього дня під обід. Заким дійшли, ще раз ночували на стежці, але вже біля води, у вершині річки Мухень (І. Багряний); У вершині яру, який розходився двома мілкими степовими вибалками, Бармаш зупинився (В. Козаченко). △ (1) Верши́на кута́, мат. – точка перетину прямих, що утворюють кут. Вкажіть курсором вершину кута і дві точки, які визначать його сторони (з навч. літ.); (2) Верши́на трику́тника, мат. – вершина кута, що лежить проти його основи. Доведіть, що сума квадратів відстаней від довільної точки кола до вершин рівностороннього трикутника є сталою величиною (з навч. літ.). ◇ (3) Верши́на (верхі́вка) а́йсберга – те, що є лише невеликою частиною чого-небудь значного. – Не треба питати. Те, що ми з вами щойно почули, – верхівка айсберга. І ви не зовсім усвідомили, з чим ми будемо мати справу... (А. Кокотюха); Розпочата реформа системи освіти поки зачепила тільки вершину айсберга, але не дісталася глибин (з газ.).