вести[вести́]

вести́ веду, ведеш; мин. ч. вів, вела, вело; недок. 1》 перех. Спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти. Вести звіра мисл. — гнати собакою (гончаком) звіра по його слідах, безперервно подаючи голос. || Іти, рухатися попереду як ватажок, скеровуючи кого-, що-небудь. || Керувати предметом, що рухається механічно (машиною, автомобілем, судном і т. ін.). 2》 перех., перен. Спрямовувати діяльність кого-, чого-небудь; керувати. || Завідувати чим-небудь; викладати яку-небудь дисципліну. 3》 перех. Рухати чим-небудь у певному напрямку. 4》 перех. Прокладати, проводити що-небудь довге, великої протяжності. 5》 неперех. Мати певний напрямок, простягатися куди-небудь. || перен. Маючи щось на меті, на увазі, спрямовувати в певний бік (розмову, дію і т. ін.). || перен. Спричинятися до чого-небудь. 6》 перех. Здійснювати, виконувати, робити що-небудь. || Послідовно, систематично займатися чим-небудь. Вести вогонь — стріляти з вогнепальної зброї. Вести рід від кого, з кого — походити від кого-небудь, бути нащадком когось. Вести своєї (своє) — настирливо повертатися в розмові до певної думки.

ВЕСТИ́, веду́, веде́ш; мин. ч. вів, вела́, ло́; недок. 1. кого, що і без прям. дод. Спрямовувати рух кого-, чого-небудь, допомагати або примушувати йти. Плаче старий та ридає, Й Степан сліпий плаче Невидющими очима, Мов сонце побачив. І беруть його під руки, І ведуть у хату. І вітає Яриночка, Мов рідного брата (Т. Шевченко); Крутим схилом Антон піднімався вгору до своєї хати й на мотузяному поводі вів гнідого коня (С. Чорнобривець); // Іти, рухатися попереду як ватажок, скеровуючи кого-, що-небудь. Пливуть собі [запорожці] та співають; Рибалка літає, А попереду отаман Веде, куди знає (Т. Шевченко); Вів [Волохан] за собою інших собак (М. Трублаїні); Щойно він бачив бухгалтера живим, попереду всіх, він же вів юрбу... (В. Владко); // тільки що. Керувати предметом, що рухається механічно (автомобілем, судном, літаком і т. ін.). Дівчина вела зелену вантажну П'ятитонну машину по горі (А. Малишко); Вдивляючися пильно в путь, від міста і до міста по рейках поїзди ведуть невтомні машиністи (Н. Забіла); Отак брели ті греки безодежні. Вели човни вздовж берега в рогіз (Л. Костенко). 2. перен., що і без прям. дод. Спрямовувати життя, дії кого-, чого-небудь. Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його (Біблія. Пер. І. Огієнка); А в тім хаосі відчайдушно борсалася воля, змагаючись, як іскра, загрожена холодною й чорною повінню. І в найкритичніші хвилини вона все-таки брала гору, не погасала – і вела (І. Багряний); // Завідувати чим-небудь; викладати яку-небудь дисципліну. Уроки ковальської справи вів Каленик Романович Лукійченко (І. Сенченко); Він, професор, веде кафедру історії в університеті (В. Кучер). 3. що. Рухати чим-небудь у певному напрямку. Марина майже по пояс стоїть у воді, веде рушницю, щоб вистрелить (Г. Епік). 4. що. Прокладати, проводити що-небудь довге, великої протяжності. Тепер, чути, мають попри наші міста колію залізну вести, то заробок при ній дуже добрий буває (І. Франко); Вести нафтопровід. 5. Мати певний напрямок, простягатися куди-небудь. Стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний); Довго йшов [Турбай] лісовою просікою, що невідомо куди вела (М. Руденко); Побіч Єзуїтського парку веде вулиця Міцкевича; давніше вона звалася Святоюрська, бо вела під церкву Св. Юра (з наук. літ.); // перен. Маючи щось на меті, на увазі, спрямовувати в певний бік (розмову, дію і т. ін.). – Ви собі як вже покладете – “так буде!” – та й ведете до того (Марко Вовчок); Він зрозумів, що за цими словами мусить критися якась інша думка, але до чого веде Сандро, зрозуміти ще не міг (В. Собко); // перен. Спричинятися до чого-небудь. До помилкових висновків вели й поспішні узагальнення, коли не враховувалися всі обставини, що стали причиною виникнення досліджуваного явища (з наук. літ.). 6. що. Здійснювати, виконувати, робити що-небудь. Дільничний вів перехресний допит (І. Сочивець); Прокурор не має права підміняти контрольні органи, вести боротьбу зі злочинністю і т. ін. (з газ.); // Послідовно, систематично займатися чим-небудь. Дівчина нізащо не хотіла йти від свого коханого батька. Коли він постарів, вона вела хазяйство й ходила за ним (з легенди); Хай лишень хазяйству навчається [Галя], щоб, як вийде заміж, знала, як його вести (Панас Мирний); Крайнюк давно вже не вів свого щоденника, який згорів з усіма його речами, коли редакція переїздила на нове місце (В. Кучер). (1) Вести́ го́лос (го́лосом) – співати сольно або в ансамблі, виділяючись окремими високими нотами. – Як почну співати – ти вже веди голосом далі до самого кінця. Зрозумів? (Ю. Логвин); (2) Вести́ да́лі – продовжувати говорити. – А я такий, що й зовсім залишився б тут, – сказав Цапигін. – Глушина яка, краса!.. – Дуже тайгу люблю, глушину, – вів далі Цапигін (О. Донченко); – Були раніше і в мене промахи, – вів далі Гаркуша (О. Гончар); (3) Вести́ лік (лічбу́) кому, чому – лічити, рахувати кого-, що-небудь. Це був не перший, що поліг від його меча! Він не вів ліку, скількох ворогів переміг сьогодні (А. Малик); Спершу пробував вести лік дням і ночам, бо крізь шпари між колодами світило сонце, і Сивоок навіть намагався підставляти під вузькі промінчики то руку, то лице (П. Загребельний); (4) Вести́ ота́мана – верховодити у якій-небудь справі. – Тут на косовиці я веду отамана, як у нас Мар'ян (М. Стельмах); (5) Вести́ па́ртію – виконувати частину багатоголосого музичного твору. Контральто Антоніни Павлівни і .. Костів тенор – сплелися в чудному, може, й навпаки всяким музичним законам, дуеті, де партію козака вела контральто, а дівчини – тенор (Дніпрова Чайка); (6) Вести́ під (попі́д) ру́ки кого – підтримуючи з обох боків під лікті, допомагати кому-небудь іти, проводити кого-небудь. Незабаром увіходить Мелхола, дуже стара жінка; її ведуть попід руки дві рабині (Леся Українка); Він сам не йде – його ведуть під руки, бо він уже заслаб і занеміг (В. Симоненко); Ось двоє ведуть під руки третього, майже волочать його чобітьми по асфальту, такий, видно, важкий (О.…