весілля[весі́лля]

весі́лля -я, с. 1》 Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм. || Бенкет з нагоди одруження. Справляти весілля . 2》 збірн. , розм. Люди, присутні на святкуванні з нагоди одруження.

ВЕСІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди. Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде (Марко Вовчок); Отець Порфирій не поскупився на бучне весілля з духовою музикою й кухарем, запрошеним з офіцерського зібрання (Б. Антоненко-Давидович); Ой засватали й забрали Дівчиноньку молоду. На весіллі танцювали, Веселились парубки... (В. Симоненко). 2. збірн., розм. Люди, присутні на святкуванні з нагоди одруження. Недавно це було. Через село весілля йшло (Т. Шевченко); З вулички по дорозі напроти на його [нього] вийшло весілля (О. Стороженко). Справля́ти (гра́ти, гуля́ти і т. ін.) / спра́вити (зігра́ти, згуля́ти) весі́лля див. справля́ти. ◇ (1) Золоте́ весі́лля – п'ятдесятилітній ювілей подружнього життя. Великим сімейним торжеством стали останнім часом золоті весілля (із журн.); – Для людини, яка відзначила золоте весілля, сватання здається давнім-давнім сном (із журн.); (2) Кра́дене весі́лля, заст. – таємне одруження без згоди батьків. [Горпина Корніївна:] Так оце у вас крадене весілля, ховане вінчання! (І. Нечуй-Левицький); (3) Срі́бне весі́лля – двадцятип'ятилітній ювілей подружнього життя. Нещодавно вони відсвяткували срібне весілля (В. Собко); Весілля срібне – щастя зріле (з газ.); (4) Як на весі́лля: а) (зі сл. одягнутися, одягнений і т. ін.) по-святковому, пишно, розкішно. Та що це ти моду взяла прибиратися щовечора як на весілля? (М. Куліш); Меланія вийшла з дівчатами виряджена як на весілля (О. Гончар); б) дуже багато (перев. про страви, частування). – Скільки ти тут наставила? Як на весілля! (Сл. Ужченків).