вечеря[вече́ря]

вече́ря -і, ж. 1》 Споживання їжі ввечері. 2》 Страва, приготована для споживання ввечері.

ВЕЧЕ́РЯ, і, ж. 1. Споживання їжі ввечері. По вечері Андрій присувався до печі і виймав люльку (М. Коцюбинський); З їдальні покликали до вечері. Обоє господарів зосереджено й заклопотано порядкували, розміщаючи гостей за столом (М. Івченко); Вечеря скінчилася. Чайка з отаманом знову пішли до вітальні. Почалася розмова (Д. Бузько). 2. Страва, приготована для споживання ввечері. Жінка снувалася по хаті, вечерю варила (І. Франко); – Ну, а тепер ходім цебер брати! В мене ж іще вечеря не зварена, матінки мої рідні! Швиденько! (В. Винниченко); На столі стояла вечеря (Іван Ле). (1) Зва́на (про́шена, про́хана) вече́ря – вечеря, на яку запрошують гостей. Посеред [світлиці] довгий стіл, накритий до званої вечері (Леся Українка); Він не знав певно, чи за вечерю прийдеться єму [йому] заплатити, чи се прошена вечеря, – все одно він одразу постановив собі не платити, нехай комітет платить (О. Маковей); (2) Свята́ вече́ря – вечеря на Святий вечір. Ще на Святвечір, коли пеклося й варилося до Святої вечері дванадцять страв, брала ґаздиня з усіх мисок по ложці, пекла з того всього книшик та й ховала той книшик аж до Юрія (Г. Хоткевич); Він також домігся, щоб йому з кожної хати на Святу вечерю носили пироги і до них по кварті олії (М. Стельмах); (3) Та́йна (Тає́мна) вече́ря: а) (з великої літери) за Біблією – остання спільна вечеря Ісуса Христа з учнями, на якій Він передрік підступну зраду, Своє розп'яття та Воскресіння. Молитва Ісусова за учнів та вірних на Таємній вечері – це справжній гімн любові (з наук. літ.); У Великий четвер церква згадує і знову відбуває Тайну вечерю Господа Ісуса Христа з Його учнями та апостолами, на якій Христос встановив основне таїнство – євхаристію (з рел.-церк. літ.); б) (з великої літери) ікона із зображенням цієї події. Перед Тайною вечерею, що над царськими вратами, блимає, погойдуючись, червоне світло великої позолоченої лампадки (У. Самчук); в) (перен.) таємне вечірнє зібрання з певною метою. Войнаровський позачинював двері в суміжних від їдальні кімнатах. – Маємо між собою Апостола, можемо робити тайну вечерю, – казав. – Але Юди, – додав гетьман, – сподіваюсь, не буде поміж нами (Б. Лепкий); То була таємна вечеря апостолів світу темряви. Ці міські алкоголіки зовсім не такі, як сільські, навіть зовні (Є. Кононенко).