вечірній[вечі́рній]

вечі́рній -я, -є. Прикм. до вечір 1). || Який буває ввечері. Веч і рня зор я мисл. — переліт мисливських птахів на вечірній зорі з місць їх денного перебування в місця живлення. || Признач. для вечора, вечорів (у 2 знач.) (про одежу, взуття і т. ін.).

ВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Стос. до вечора (у 1 знач.). Сім'я вечеря [вечеряє] коло хати, Вечірня зіронька встає (Т. Шевченко); Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Л. Глібов); Веселі додому вертались Ми в свіжій вечірній імлі (М. Рильський); // Який відбувається, здійснюється, проходить або діє ввечері. [Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко (С. Васильченко); Почався бій. Бій вечірній, лихоманковий бій (Ю. Яновський); Одначе в челядній ізбі [хаті] не було охоти до сну й по вечірній молитві (Н. Королева); // Признач. для вечора (у 2 знач.) (про одяг, взуття і т. ін.). – Візьми краще оте вечірнє плаття з синього оксамиту (В. Кучер); Розглядаючи гостя, цього важкуватого тілом і вдачею чоловіка, вона уявляла його в брудному окопі, з волами в полі, на коні з шаблею... А от у вечірньому костюмі уявити не могла (М. Циба); // Який прибуває, надходить увечері. Коли пролітав десь там далеко вечірній потяг, ціла долина здовж озера гриміла громами, ніби у цій тиші проїжджав по сірому небі сам творець грому і блискавки (У. Самчук); Він відклацав відповідь на друкарській машинці і в той же день відправив листа вечірньою поштою (із журн.).