вибухати[вибуха́ти]

I в`ибухати -аю, -аєш і в и бухнути, -ну, -неш, док. , перех. , розм. Раптом вимовити, викласти все одразу. II вибух`ати - а ю, - а єш, недок. , в и бухнути, -ну, -неш; мин. ч. в и бухнув, -нула, -нуло і рідше в и бух, -ла, -ло; док. 1》 Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини). || Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час із сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази). || Розриватися, розлітатися на частини від вибуху. || Раптово та з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися. 2》 перен. Раптово виникати, починатися з великою силою. || Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.). || чим . Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін. || Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів.

ВИБУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУХНУТИ, ну, неш; мин. ч. ви́бухнув, нула, ло, рідше ви́бух, ла, ло; док. 1. Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини, бомби, снаряди і т. ін.). Незабаром і на валу, і біля рову почали вибухати бомби, а ядра з свистом котилися по землі, здіймаючи куряву (П. Кочура); І як тільки снаряди та міни стали вибухати позаду, Калинка побіг до кулемета (А. Дімаров); // Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час із сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази). Якщо хлорат калію і червоний фосфор ретельно висушені, то “суміш Армстронга” гучно вибухає навіть від легенького натискування (з наук.-попул. літ.); Безумовно, це не був копальневий газ, бо він не горів і не вибухав од вогню карбідок, що стояли на камені (В. Владко); Природний газ поволі горить у паяльниках домашніх кухонних плит, оскільки кисень повільно потрапляє в зону горіння шляхом дифузії. Проте якщо природний газ перемішати з повітрям, він вибухне від невеликої іскри (з наук.-попул. літ.); // Розриватися, розлітатися на частини від вибуху. Котел міг вибухнути (О. Донченко); Один літак вибухнув високо – в небі, бо зенітний снаряд влучив йому, мабуть, у касети з бомбами (В. Кучер); // Раптово і з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися. Вони [вогняні гори] тихо жевріли, як купа іскристого золота, або вибухали червоним снопом полум'я (М. Коцюбинський); З гудка вибухнула пара – різко стрибнула вгору і рвонулася (О. Донченко). 2. перен. Раптово виникати, починатися з великою силою. З боку Миколаєва наближаються червоні, в самому місті почали вибухати робітничі повстання (О. Гончар); Ми аж до фатальної години не вірили, що війна вибухне (Б. Олійник); На ранок був день його народження. І тоді вибухла їх перша сутичка з матір'ю (З. Тулуб); // Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.). Дикий кашель вибухає з грудей Бальзака (Н. Рибак); Наллялися вже були кров'ю жили Ясенові, ось-ось вибухне страшний його гнів (Є. Кротевич); // чим. Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін. Тут вибухла Марійка нараз голосним плачем (О. Кобилянська); Збори вибухнули реготом (М. Стельмах); // Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів. Підлеглі Самієва, які бачили в ньому лише сувору, з норовом людину, здатну часто вибухати, наче порох, тепер не пізнали б свого командира (О. Гончар); Я вибухну, якщо Валентин Модестович повторить зараз бодай соту частку того, що я почув од нього... (Ю. Шовкопляс).