вибір[ви́бір]

ви́бір -бору, ч. 1》 Дія за знач. вибирати , вибрати 1). На в и бір — вибираючи, не підряд. 2》 Той, кого вибрано; те, що вибране. 3》 Можливість вибрати кого-, що-небудь. 4》 заст. Обрання; вибори.

ВИ́БІР, бору, ч. 1. Дія за знач. вибира́ти, ви́брати 1. Таки ніде правди діти – Ви [Л. Яновська] великий майстер у виборі сюжетів (М. Коцюбинський); Захар несподівано пригадав і свої колишні філософські міркування про вибір професії (Іван Ле). 2. Той, хто вибраний; те, що вибране. В душі мати не схвалювала доччиного вибору [нареченого], але й не наважувалася її розраджувати (С. Чорнобривець); – Хіба це дівчина? Один горщик м'яса, – обурювався батько вибором сина (М. Стельмах). 3. Можливість вибрати кого-, що-небудь. Колись дівчина мусила примхи свекрушині зносити, терпіти знущання, бо не було вибору. А тепер не та пора (К. Гордієнко); Правління профспілок поставило перед Зілінським вибір: або вийти з товариства власників, або додержуватись пунктів договору (Ірина Вільде). 4. заст. Обрання; вибори. Вибір його [Чіпки] в управу, зроблений під гарячий час, без поради, без розмислу, – нікому не був милий (Панас Мирний); Він тепер справді почав жалкувати, що пристав на той вибір. Не знати, на що й за ким треба давати голос (Н. Кобринська). Спиня́ти / спини́ти свій ви́бір див. спиня́ти. ○ (1) На ви́бір, у знач. присл.: а) вибірково, не підряд. Вони уважно приглядались до пасажирів і час од часу, на вибір, вимагали документи (А. Головко); б) для вибору. – Владика дав академістам парафії на вибір, – яку хоч вибирай (І. Нечуй-Левицький).