виглядати[вигляда́ти]

вигляда́ти I - а ю, - а єш, недок. , в и глянути, -ну, -неш, док. 1》 Висуваючись або виходячи із-за чого-, з чого-небудь, дивитися кудись, через щось. 2》 Виднітися або ставати видним, помітним. II - а ю, - а єш, недок. , в и глядіти, -джу, -диш, док. , перех. 1》 тільки недок. Чекаючи кого-, що-небудь, дивитися, вдивлятися кудись. В и глядіти о чі — втомити очі, ослабити зір, довго, пильно виглядаючи когось, щось. 2》 тільки док. Доглядаючи, виростити, виховати кого-небудь. III - а ю, - а єш, недок. Мати певний зовнішній вигляд.

ВИГЛЯДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГЛЯНУТИ, ну, неш, док. 1. Висуваючись або виходячи із-за чого-, з чого-небудь, дивитися кудись, через щось. З-за печі часто виглядала [Дідона], Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать (І. Котляревський); Олександра Олексіївна схвильовано виходить на балкон, виглядає на вулицю (Яків Баш); Марне, брате, не вигляне Чорнобрива з хати. Не покличе стара мати Вечеряти в хату (Т. Шевченко); Оленчук виглянув на шлях (О. Гончар). 2. Виднітися або ставати видним, помітним. На межі, зарослій всілякою травою, виглядав дрібненький ряст (Н. Кобринська); Входить Вася, причесаний, в новому галстуку, в петельці – квітка. З верхньої кишеньки виглядає хусточка (І. Микитенко); А тут й Супруненкова хата виглянула з-за комори (Панас Мирний); А тут ще виглянуло сонце (І. Багряний). ВИГЛЯДА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГЛЯДІТИ, джу, диш, док., кого, що. 1. тільки недок. Чекаючи кого-, що-небудь, дивитися, вдивлятися кудись. Дарма щоніч дівчинонька його [козака] виглядає (Т. Шевченко); Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (М. Стельмах); Не виглядали вчителя: щоб вернувся він не сердитий (Василь Шевчук). 2. тільки док. Доглядаючи, виростити, виховати кого-небудь. – Як буде син – призвичаюй його до господарства, а дочка – вигляди, викохай її і віддай заміж за доброго чоловіка (Панас Мирний); * Образно. Вірте у геній народу, В силу духовну його! Вірте, що мати-природа Виглядить сина свого (Микола Чернявський). ВИГЛЯДА́ТИ³, а́ю, а́єш, недок., ким, чим, як, на кого – що і без дод. Мати певний зовнішній вигляд. Виглядала вона [Одарка] старою бабусею, а їй усього було літ за тридцять... (Панас Мирний); – Занепав ти, Льово, на мокру курку виглядаєш (В. Підмогильний); Вадим виглядав чорно (М. Хвильовий); Хатинка виглядала досить привітно (М. Трублаїні); Теперішня будова [церкви] походить з 1644 р. Збудована з каменю, виглядає на кріпку твердиню з високою вежею (І. Крип'якевич).