видирати
Дані Атласу
Значення
ВИДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ДЕРТИ і ВИ́ДРАТИ, деру, дереш, док., перех. 1. Рвучи, відділяти, відокремлювати що-небудь від цілого. — Півнику-братику, відчини! Як не відчиниш...
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: видирати
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | видираю | видираємо / видираєм |
| 2 особа | видираєш | видираєте |
| 3 особа | видирає | видирають |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | видиратиму | видиратимем / видиратимемо |
| 2 особа | видиратимеш | видиратимете |
| 3 особа | видиратиме | видиратимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| видирать | інфінітив |
| видира | теперішній, однина, 3 ос. |
Написання і вимова
- Правопис
- видира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Видира́ти, -дира́ю, -дира́єш; ви́дерти, -деру, -дереш, -деруть; ви́дер, -дерла, -дерли; ви́дерши Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
баньки́)
1. кому і без додатка. Жорстоко покарати або побити кого-небудь, захищаючи себе, власні інтереси або заступаючись за когось. Зо Славком хотіла (Пазя) лиш часом пожартувати, а як довідалася, що й Варвара кинула оком на нього, то була б їй очі видерла, якби так сила (Л. Мартович); (Зінька:) Підійди ближче! Підійди!.. Я тобі баньки видеру і пащеку роздеру! (М. Кропивницький); — Ото був старий! Теж штукар! Іде в аптеку, і яструбок на плечі: не чіпай, мов, мене, бо й очі повидираю!.. (О. Гончар); — І не подивлюсь у той бік, де йдеш; очі тобі видряпаю, як приступиш на крок до мене! (О. Кобилянська); — Нам не слід в чуже гніздо мішатися. Коли б хто прийшов до тебе та сказав: Насте! чого ти так з дітьми поводишся,— що б ти тому заспівала? Адже ж і очі видрала? (Панас Мирний); (Павло:) Прощай, село, прощайте, дівчата й молодиці! Кого-то ви без мене кохатимете, за кого одна одній очі видиратимете?.. (М. Кропивницький).
Фразеологічний словник української мовио́чі з ло́ба повидира́ти
— Ну... а як знайдемо філоксеру, то ті мегери й очі з лоба повидирають нам (М. Коцюбинський). 2. за що. Настирливо, не гребуючи жодними засобами, домогтися свого. — Не вміє правити за свої ліки. Інша очі видерла б, а ця за спасибі старається (М. Стельмах); Думає (мати), що не скаредний син, такий і Тимофій був — за копійку не видряпає очі (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мовивидира́ти / ви́дерти ду́шу (з ті́ла) у кого і без додатка
Жорстоко знущатися з кого-небудь, мордуючи, доводячи до смерті. — Тимофію,— наздогнала його в сінях.— Ви б не їхали на ніч. Банда Гальчевського тепер лютує. За землю душі видирає,— так сказала, начебто і не знав Тимофій, що робиться навкруги (М. Стельмах); — Їй-богу, так! Їй-богу, так! — репетує кругом сірома.— Проклятії кармазини швидко видеруть у нас душу з тіла, не то що! (П. Куліш).
Фразеологічний словник української мовивидира́ти / ви́дерти з зубі́в (з ро́та, з рук, з го́рла) у кого, кого і без додатка, несхв
Силоміць забирати, віднімати що-небудь у когось. — Ґазда.., а в бінної (бідної) удови з рота видираєш (Г. Хоткевич); — От і купив, от тобі й нива! — думав Роман..— Ціпов’яз з зубів видер мені ниву! (М. Коцюбинський); Тих, кому захочеться взяти булаву, немало. Важливіше видерти її з рук схизмата Хмеля (Н. Рибак); (Одарка:) Нехай віддасть хустку. Я в нього (Олексія) з горла видеру... (Г. Квітка-Основ’яненко).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
Але опока тверда, скупа і тільки по невеликому шматочку дає собі видирати частки свойого тіла.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: Українсько-англійський словник (М. Балла)