вид[ви́д]

I -у, ч. 1》 Те саме, що обличчя. || рідко.Вигляд, зовнішність. 2》 на що і без додатка. Частина місцевості, яку видно; краєвид. На виду — так, що видно. II -у, ч. 1》 Окрема галузь роботи, заняття, різновид у ряді предметів, явищ і т. ін.; тип. 2》 Підрозділ, що об'єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загальнішого вищого розділу – роду. 3》 Нижча одиниця в системі класифікації тваринного та рослинного світу, що об'єднує тварин або рослини, які мають однакові ознаки, і входить до складу вищої одиниці – роду. Зникаючий вид — у біології – вид, загальна чисельність якого на даний час досягла критично малих величин. Рідкісний вид — у біології – вид, який не перебуває під загрозою зникнення, але загальносвітова чисельність якого дуже мала. 4》 лінгв. Граматична категорія в слов'янських і деяких інших мовах, що характеризує дію і стан з погляду їх тривання. Недоконаний вид. Доконаний вид.

ВИД¹, у, ч. 1. заст. Вигляд, зовнішність. Взяла на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (І. Котляревський); Здалеку веселий вид має сільце (М. Коцюбинський); Княжа гора була з природи дуже оборонна .. На давніх малюнках вона має вид стіжка (І. Крип'якевич); // Те саме, що обли́ччя. Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно, і краплями піт тече по виду (А. Свидницький); Василь парубок був несміливий, дуже блідий на виду, соромливий і якийсь чудний (В. Винниченко); І стала жить Ганнусенька в своїй сім'ї, в роду, така русява, русенька з рум'янцем на виду (П. Тичина). 2. Частина місцевості, яку видно, можна бачити; краєвид. Я вилізла тільки на одну [могилу], але зате на саму найвищу, – вид з неї дуже широкий і хороший (Леся Українка); Дерева росли так густо, що заслонювали всякий вид у глибінь саду (О. Кобилянська); Вершники виринули з-за скелі, на якій сидів Яцько, і зупинилися перед колибами, звідки відкривався вид на глибоке міжгір'я, затягнуте сніговою імлою (В. Малик); Стінка височенної побурілої трави і бур'янів, яка закривала мандрівцеві вид на долину з джерелом і старицями пересихаючої річки, зникла (Ю. Логвин). △ (1) Вид на прожива́ння, юр. – те саме, що По́свідка на прожива́ння (див. по́свідка). Мені паспорт не потрібен, у мене студентський вид на проживання (Ф. Бурлака); Щоб отримати вид на проживання в Києві у 1843–1844 роках, Т. Шевченкові аудієнція у генерал-губернатора не була потрібна: цей документ поет отримав в Академії мистецтв (з газ.). ◇ Ба́чити ви́ди див. ба́чити; (2) Для ви́ду – удавано, лише для створення певного враження. Молоді панійки реготались, панночки для виду поопускали очі в землю, а паничі і пани одно гукали: “біс! біс!” (Панас Мирний); – Та що ж ви затіяли, товаришу сержант? – спитав Андрій м'якшим тоном, сподіваючись в глибині душі, що сержант знайде, бодай для виду, якесь слово на свої виправдання (Ю. Бедзик); (3) З ви́ду – зовні. – Оттака ж ти, дівко! От тобі й на! З виду і дівка як дівка, а з словом, як злодій з чужим добром, ховаєшся (Панас Мирний); Іваниха була ростом більша від Івана. З виду на свій вік застара, хоч на ділі молодша від Івана (Л. Мартович); Згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти на виду́ див. згоря́ти; (4) На виду́: а) відкритий, доступний для огляду, спостереження або контролю. – Важка служба! Клопотна [клопітна] служба! Перед усіма на виду (Панас Мирний); Хоча б от я – комбайн веду.., І тут у мене на виду, Як у орла – весь світ (М. Нагнибіда); б) на видному місці, відкрито, так, щоб можна було бачити. Старшенькі хлопці ховалися за дерева .. Митрунько ж ішов на виду, попри кущі рож (Л. Мартович); Залягли поруч. Коня свого Старков прив'язав тут же, неподалік під деревом, щоб весь час був на виду (О. Гончар); в) (у кого) помітний, очевидний для кого-небудь. Взялися завзяті, дерзнули, І успіх – у всіх на виду (С. Олійник); Важке горе на виду у всіх гнуло його до землі (В. Малик); Не подава́ти (не пока́зувати) / не пода́ти (не показа́ти) ви́гляду (ви́ду) див. подава́ти¹; Сли́хом слиха́ти [, ви́дом (у ві́чі) вида́ти]! <�Ви́дом вида́ти, сли́хом слиха́ти!> див. слиха́ти; Спада́ти / спа́сти з лиця́ (з ли́ченька, на лиці́, на виду́) див. спада́ти; Трима́ти на виду́ див. трима́ти; У ві́чі (в о́чі, ви́дом) не вида́ти див. вида́ти. ВИД², у, ч. 1. Різновид, тип. Є види полювання, в яких людина повинна бути лише сама або з одним-двома хорошими і вивіреними друзями (М. Рильський); – Для земних перельотів нові види палива прислужилися добре, а для космічних – вони лишалися все ще слабкими (В. Владко); Лунає триразовий залп з усіх видів зброї, яку має бригада... (Є. Доломан). 2. Загальне поняття, яке входить до складу іншого – ширшого, родового поняття. Розгляньмо тепер приклади паралелізму у “Вілі-посестрі”. Найпростіший вид його – повторення, або тавтологія (М. Драй-Хмара); Може, й мали деякі підстави ті, хто закидав п'єсі Яновського нотки мелодраматичності, але де доведено, що мелодрама – вид негідний і непотрібний для літератури соціалістичного реалізму? (М. Бажан). 3. біол. Нижча одиниця в системі класифікації тваринного та рослинного світу, що об'єднує тварин або рослини, які мають однакові ознаки, і входить до складу вищої одиниці – роду. Тваринний світ України відрізняється розмаїтим видовим складом і включає, за приблизними підрахунками, 44 800 видів тварин (з наук.-попул. літ.); Розгортаючи руками травостій, Валерик пробував розшукати серед нього знайомі, штудійовані в школі степові види (О. Гончар); – Ну нічого, гайда вперед, всіх жуків не оглянемо, їх тільки тих, що світять, дві тисячі видів (В. Близнець). 4. лінгв. Граматична категорія в слов'янських і деяких інших мовах, що характеризує дію і стан з погляду їх тривання, становлення, розгортання або цілісності, результативності, завершеності в часі. У граматичній категоризації лексико-граматичного класу дієслів центральне місце займає морфологічна категорія виду (з наук.…