виживати[вижива́ти]

вижива́ти - а ю, - а єш, недок. , в и жити, -иву, -ивеш, док. 1》 неперех. Залишатися живим, незважаючи на небезпеку, тяжке захворювання, скрутні умови існування і т. ін. 2》 тільки док. , неперех. Мати змогу прожити, проіснувати де-небудь за рахунок якихсь коштів, засобів. || Прожити певну кількість років. 3》 перех. , перен. Створивши кому-небудь нестерпні умови, примушувати залишити місце проживання, роботу і т. ін. || Знищувати, ліквідувати що-небудь. Вижив а ти з р о зуму — від старості позбуватися розуму, здорового глузду.

ВИЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖИТИ, иву, ивеш, док. 1. Продовжувати жити, незважаючи на небезпеку, важкі умови існування. Тому й виживав, що бачив не хижі химери і страхіття, націлені, надзьоблені на людське серце, а тиху матір з немовлям і росяну, в пилку пшеницю чи кучерявий овес у видолинку (М. Стельмах); Нема життя на нашій верховині Деревам навіть. Де вже там людині В огні, в залізі вражім виживати (П. Воронько); * Образно. Виживе мова, виживе й вітчизна (О. Ільченко); // перен. Продовжувати існувати, діяти, незважаючи на несприятливі обставини. Ось так і виживає сьогодні більшість підприємств області, сподіваючись передусім на власні сили (з газ.). 2. Залишатися живим (після тяжкої хвороби, поранення і т. ін.). І виживав [Микита]. А як бійці звільнили Вкраїну нашу – до синів пішов (Я. Шпорта); – І за попередні втечі його нещадно карали, ледве виживав (І. Сиротюк); Семен Лодиженко буде жити? Він виживе, не вмре? (Іван Ле). 3. тільки док. Мати змогу прожити, проіснувати де-небудь за рахунок якихось коштів, засобів. Густав брався вижити у Львові за 1000 гульденів (І. Франко); З грядки цибулі вижить не можна, доведеться на старість служити (М. Коцюбинський); // що, чого, скільки. Прожити певну кількість років. Поспитала її, чи вона вже багато вижила віку (Марко Вовчок); // Перебути, прожити де-небудь або у когось певний час. У тітки Маруся вижила чотири роки. Важко їй там було жити! (Б. Грінченко). 4. кого, перен. Створивши кому-небудь нестерпні умови, примушувати залишити місце проживання, роботу і т. ін. – Ти знаєш, Ганно, театр мені доведеться покинути. – Що трапилось? Хто тебе виживає? (В. Собко); І її вижили з села, і її одірвали від рідної хати, випхнули в найми на глум чужим людям (Панас Мирний); В розпалі чого тільки не наговорить жінка.., мовляв, він і дітей розігнав з дому, тепер і її хоче з хати вижить! (К. Гордієнко); // що. Знищувати, ліквідовувати що-небудь. Паперовий бюрократизм виживаємо (Остап Вишня). (1) Ди́вом ви́жити (зберегти́ся, уцілі́ти і т. ін.): а) усупереч надзвичайно складним обставинам залишитися живим. Ми заночували в якоїсь бабусі, що дивом вижила в тридцять третьому (М. Руденко); б) не бути втраченим, пошкодженим і т. ін., незважаючи ні на що. Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, натрапив я на книжку записну (М. Рильський); Три вишні якимось дивом збереглися на гілляці, він їх з'їв (М. Малиновська). ◇ (2) Ви́жити / вижива́ти з па́м'яті: а) від старості втратити здатність пам'ятати. Дід Михайло поступово виживав з пам'яті: спочатку забував імена знайомих, а згодом – і власних дітей (із журн.); б) (що) примусити себе не згадувати, забути про що-небудь. Він вижив зі своєї пам'яті всі спогади про ті жахливі дні (з газ.); (3) Ви́жити / вижива́ти з ро́зуму (з ума́) – від старості втратити здатність розумно мислити, реально сприймати дійсність. Люди не звертали уваги на ті Уласові речі. – Старий став – з ума вижив (Панас Мирний); – На кладовищі, що за лоцманською церквою, три дні собі копав могилу. Батько та мати дивились і здвигували плечима: дід зовсім вижив з розуму (С. Чорнобривець); – Дурень, зовсім вижив з розуму. Коли б він пішов у банк, йому б одразу сказали, що гроші фальшиві. Але він боїться з'являтися з тими грошима на людях... (Ю. Бедзик); Клята Марія! Зовсім вижила з ума. Її [Стефу], жінку молоду і, як кажуть, нівроку, почала збивати на свій хлопський розум (Г. Колісник).