визволити[ви́зволити]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
(докон. до визволяти / див. визволяти) визволя́ти - я ю, - я єш, недок. , в и зволити, -лю, -лиш, док. , перех. 1》 Звільняти кого-небудь із неволі, ув'язнення і т. ін. 2》 Робити вільним, надавати свободи кому-, чому-небудь, позбавляючи гноблення, безправ'я, чийогось панування. 3》 Відвойовувати загарбану ворогом територію. 4》 Висмикувати, витягати що-небудь схоплене, затиснуте кимсь, чимсь. 5》 Допомагати виходити зі скрутного становища.
(докон. до визволяти / див. визволяти) ВИЗВОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЗВОЛИТИ, лю, лиш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Робити вільним кого-, що-небудь, надавати свободу кому-, чому-небудь. Наш отаман Гамалія, Отаман завзятий, Зібрав хлопців та й поїхав .. Із турецької неволі Братів визволяти (Т. Шевченко); Коли це чую, скрикнув, а далі гомонить із кимось... Я прожогом туди, визволяти: думаю, на яку сатану двоногу набрів (І. Багряний); Тут починалась невiдома течiя, гра, яка визволяла мене вiд мене ж самого (Р. Андріяшик); [Панас:] Ми визволимо бранців або покладемо в степу свої голови (І. Нечуй-Левицький). 2. кого, що, перев. док. Допомагати позбутися чого-небудь неприємного (хвороби, болю і т. ін.). Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Тепер вже Онисина мати не була слаба, не хорувала: чиста дитяча молитва .. визволила її з тяжкої хвороби (Д. Мордовець). 3. що. Відвойовувати захоплену ворогом територію. То – Богдан, орел крилатий, Йде на Україну Визволяти-рятувати Стоптану країну (Микола Чернявський); Данило з дружиною мчав у Галич визволяти його від угорських баронів (А. Хижняк). 4. що. Висмикувати, витягати кого-, що-небудь схоплене, затиснуте кимсь, чимсь. – Се ви, Семене Івановичу, – насилу промовила словце [слівце] і стала визволяти тихенько свою руку (Г. Квітка-Основ'яненко); Сидить дідок і вже майже всю бороду визволив з дуба (А. Шиян). 5. кого, що. Допомагати виходити зі скрутного становища; виручати. Дозволь тобі, моя зброє, шану дати, Вміла ж мене у поході визволяти (П. Усенко); Пропав би був Вівчар, Та визволив Комар (Л. Глібов); Хлопчина радісно посміхнувся, коли задзеленчав дзвоник і визволив його з важкого становища (О. Донченко).
«визволити» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
дієслово · 20 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| ви́зволимо | майбутній, множина, 1 ос. |
| ви́зволим | майбутній, множина, 1 ос. |
| ви́зволите | майбутній, множина, 2 ос. |
| ви́зволять | майбутній, множина, 3 ос. |
| ви́зволю | майбутній, однина, 1 ос. |
| ви́зволиш | майбутній, однина, 2 ос. |
| ви́зволить | майбутній, однина, 3 ос. |
| ви́зволено | |
| визвольмо | наказовий, множина, 1 ос. |
| ви́зволім | наказовий, множина, 1 ос. |
| ви́зволімо | наказовий, множина, 1 ос. |
| визвольте | наказовий, множина, 2 ос. |
| ви́зволіть | наказовий, множина, 2 ос. |
| визволь | наказовий, однина, 2 ос. |
| ви́зволи | наказовий, однина, 2 ос. |
| ви́зволити | інфінітив |
| ви́зволила | минулий, жін. |
| ви́зволив | минулий, чол. |
| ви́зволило | минулий, сер. |
| ви́зволили | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| ви́зволить | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
Ноги зімкнуто корчем од страху і люті, а пазурі в'їлись в шкіру, і їх годі вже було визволити так просто.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger