визначати[визнача́ти]

визнача́ти - а ю, - а єш і рідко визн а чувати, -ую, -уєш, недок. , в и значити, -чу, -чиш, док. , перех. 1》 Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2》 Розкривати сутність чого-небудь, характеризувати, формулювати, робити визначення (у 2 знач. ). 3》 Вирізняти, призначати кого- або що-небудь для якоїсь мети. || Указувати, призначати місце, час і т. ін. для чого-небудь. 4》 Намічати, накреслювати для виконання. 5》 Зумовлювати що-небудь, бути причиною чогось.

ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого, що. Установлювати, з'ясовувати, розпізнавати кого-, що-небудь за певними ознаками. Погиба насторожено визначає, що дорогою проїхав не віз, а бричка (М. Стельмах); Переможця олімпіади з української мови визначали за двома критеріями: умінням правильно висловлюватись та досконалим знанням теорії (із журн.); Начальник цеху з одного погляду точно визначив, що трапилось (В. Собко); Спав Гриць чи не спав – важко було навіть визначити, ніч минула, як одна мить (О. Бердник); // Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. Доки очі не звикнуть до гірських умов, старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанції на око (О. Гончар). 2. що. Розкривати суть чого-небудь; характеризувати, формулювати поняття про щось. Розробляючи принципи риторики, античні автори визначили три засади ораторського мистецтва – переконати, схвилювати, привабити слухача (з наук.-попул. літ.); Визначити поняття – значить розкрити його зміст, тобто вказати істотні ознаки, які є відображенням корінних властивостей предметів (з навч. літ.). 3. кого, що. Виділяти, призначати кого- або що-небудь для якоїсь мети. – А ми землю одберемо!.. Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (А. Шиян); // Указувати, призначати місце, час і т. ін. для чого-небудь. Тихович, мов полковник той, визначує місце бойовища, відмірюючи ланцюгом стосажневий квадрат (М. Коцюбинський); Бойовий наказ, що його одержав Білогоров, точно визначав місце дивізії в наступі (Іван Ле і О. Левада); Народний календар визначав, регламентував початок і закінчення всіх видів сільськогосподарських занять населення (з наук.-попул. літ.). 4. що. Намічати, накреслювати для виконання. Я бачу, що все-таки і я можу часом осягти мету, яку собі визначу (Леся Українка). 5. що. Зумовлювати що-небудь, бути причиною чогось. – Безперечно! – відповідає Іван Іванович. – Буття визначає свідомість (М. Хвильовий); Несподівана згадка... визначила весь характер майбутньої дружби між Юрою і Сьомкою (Ю. Смолич).