вимитий

прикметник · «Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мити. Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці, білі, чисто вимиті (Н.-Лев., III, 1956, 15); Зеленіло свіже, вимите до...»

Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія32 форми

Написання і вимова1 джерело

Стилістикабез нотаток

Синоніміяочікує джерело

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Перекладочікує джерело

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

Курскурсова фраза / chunk

Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мити. Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці, білі, чисто вимиті (Н.-Лев., III, 1956, 15); Зеленіло свіже, вимите до...

Морфологія

прикметник · 32 форми · VESUM

Пасивний дієприкметник доконаного виду від вимити

Форми дієприкметника
Форма	Позначка
вимитій	жін., давальний
вимита	жін., кличний
вимитій	жін., місцевий
вимита	жін., називний
вимитою	жін., орудний
вимитої	жін., родовий
вимиту	жін., знахідний
вимитому	чол., давальний
вимитий	чол., кличний
вимитім	чол., місцевий
вимитому	чол., місцевий
вимитий	чол., називний
вимитим	чол., орудний
вимитого	чол., родовий
вимитого	чол., знахідний
вимитий	чол., знахідний
вимитому	сер., давальний
вимите	сер., кличний
вимитім	сер., місцевий
вимитому	сер., місцевий
вимите	сер., називний
вимитим	сер., орудний
вимитого	сер., родовий
вимите	сер., знахідний

Написання і вимова

Правопис: ви́митий дієприкметник Орфографічний словник української мови

Літературні засвідчення

Гончар О. · Олесь Гончар. Перекоп · 1918

День як вимитий: із сонцем, та вітерцем, та з першими жайворонками.

literary_fts · f680c94f_c0031