вина
Дані Атласу
Значення
1. Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь… (Кв.-Ос...
Морфологія
іменник · 7 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| вині | жін., давальний |
| вино | жін., кличний |
| вині | жін., місцевий |
| вина | жін., називний |
| виною | жін., орудний |
| вини | жін., родовий |
| вину | жін., знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- вина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Вина́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
склада́ти / скла́сти вину́ на кого
Несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь. — Бач, десь там двір злодії обікрали,— ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (І. Франко).
Фразеологічний словник української мовиспоку́тувати / споку́тати (свою́) вину́ ((свою́) прови́ну, (свої́) гріхи́)
Намагатися добрими ділами, доброю поведінкою заслужити прощення за що-небудь. — О ні, прошу, я сам спокутую свою провину! Не турбуйтесь, я не нароблю вам безладу (В. Підмогильний); Серед інших вашому журналові особливо варто почати спокутувати свої гріхи (З журналу).
Фразеологічний словник української мовиПриповідки
У сильного завжди безсильний винен
З іронією про багатого чи сильного, які завжди перекладають свою вину на біднішого чи слабшого.
Приповідки або українсько-народня філософіяЧия вина, того й гріх
Хто зробив щось погане, той і взяв на себе гріх.
Приповідки або українсько-народня філософіяЛітературні засвідчення
Інколи, коли щастило добре продати вилов, рибалка приносив пляшку вина, і вони удвох розпивали її по чарці, приємно гуторячи.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger