виносити[вино́сити]

I в`иноситидив. виношувати. II вин`осити-ошу, -осиш; наказ. сп. винось; недок., винести, -су, -сеш; мин. ч. виніс, -несла, -несло; док., перех. 1》 Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. || Несучи, доставляти куди-небудь, в якесь місце або комусь. || Вибиваючи, виламуючи, переміщати в інше місце. || Поміщати яку-небудь частину окремо (про текст). || перен. Оголошувати, подавати для ознайомлення або вирішення чого-небудь. Виносити на люди — робити відомим усім чи багатьом; розголошувати. 2》 Швидко вивозити, переміщати куди-небудь. || Захоплюючи з собою, викидати куди-небудь (про воду, вітер). 3》 перен. Здобувати знання, одержувати відомості, пройматися яким-небудь почуттям і т. ін., навчаючись, читаючи, спілкуючись із кимсь тощо. 4》 Виставляти, пересовувати, переводити що-небудь уперед, угору тощо. 5》 Ухвалювати, вирішувати що-небудь. 6》 розм. Витерплювати, витримувати що-небудь неприємне, тяжке. 7》 діал. Дорівнювати, становити.

ВИ́НОСИТИ див. вино́шувати. ВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш; наказ. сп. вино́сь; недок., ВИ́НЕСТИ, су, сеш; мин. ч. ви́ніс, несла, ло; док. 1. кого, що. Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. З хати виносили одежу, всілякий дріб'язок і складали все на купу (М. Коцюбинський); Із палати виносили двох: Хлоню й анарха (М. Хвильовий); Батько виніс з комори два мішки жита й поклав на віз (І. Нечуй-Левицький); Варвара винесла з хати білий халат для Марії (В. Кучер); // Несучи, доставляти куди-небудь, у якесь місце або комусь. Отут колись смугляві дітлахи Виносили водицю на шляхи (А. Малишко); Зачаївши дух, вони виносять перший вулик на подвір'я (М. Стельмах); Музикам Франка винесла стілець (С. Чорнобривець); // що. Вибиваючи, виламуючи, переміщати в інше місце. Побачив [злодій] мене та прямо у вікно, тілько затріщало, так і виніс з рамою (Панас Мирний); Винесло [вибухом] двері і вікна, Глину змішало зі склом (Л. Первомайський); // що. Поміщати яку-небудь частину окремо (про текст). Якщо рекламу публікують у регіональній газеті, у заголовок обов'язково виносять назву, знайому місцевим жителям (з навч. літ.); Згідно з вимогами журналу щодо оформлення наукових статей таблиці слід виносити у кінець тексту в окремий додаток (з Інтернету); // що на що, перен. Пропонувати, представляти що-небудь для ознайомлення, обговорення або вирішення. Ставши на захист бідних і пригноблених, .. творці італійських фільмів винесли на всесвітній огляд те, що, як свого часу писав Гоголь, “щохвилинно перед очима і чого не бачать байдужі очі” (О. Довженко). 2. кого, що. Швидко вивозити, переміщати куди-небудь. Коні виносили бричку на гору (Л. Первомайський); Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю (М. Коцюбинський); Одного осіннього дня Альфред Реніке, як звичайно, закінчив свою зміну, і кліть блискавично винесла його на поверхню (В. Собко); // Захоплюючи із собою, викидати куди-небудь (про воду, вітер). У воду кинувся, пливе, Аж хвиля синяя реве. І, ревучи, на той берег Козака виносить (Т. Шевченко); Розмиваючи яри, весняні потоки часто виносили на піщаний берег ріки величезні білі кістки прадавніх тварин (О. Донченко); Води .. виносили з собою частки .. ґрунту (І. Багряний). 3. що, перен. Здобувати знання, одержувати відомості, пройматися яким-небудь почуттям і т. ін., навчаючись, читаючи, спілкуючись із кимсь. Студенти того часу небагато виносили в голові, їх мисль була зоставлена сама для себе (І. Нечуй-Левицький); Ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських (І. Франко); З нас кожен виніс із-під того ґанку Такої дружби світле відчуття, Таке тепло, таку бадьору віру, Що в серці відпечатались навіки!.. (М. Рильський). 4. що, розм., перен. Витерплювати, витримувати що-небудь неприємне, тяжке. Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод... (О. Олесь); – Чому ти хвилюєшся? – спитала я. – А тому, – різко скрикнув він, – що я не виношу цієї самовпевненості нашого віку (М. Хвильовий); Біль у рані, гарячка, страшні тортури, які він виніс уночі, відібрали рештки сил (В. Гжицький). 5. що. Виставляти, пересовувати, переводити що-небудь уперед, угору і т. ін. Неспішно вів він стволом за птицею, потім трошки виніс приціл уперед і натиснув спуск (В. Собко); * Образно. Винесла [сосна] віти й випещену кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця (М. Руденко). 6. що, діал. Дорівнювати, становити. Скільки виносив цей капітал, цього ніхто ніколи від братів не довідався (І. Франко); – Гей, баби! – сердито гукнув Максим. – Вікна повибиваєте! А шибка на Бессарабці сімдесят п'ять копійок виносить! (Ю. Смолич). (1) Вино́сити ухва́лу – ухвалювати що-небудь. Потім загін виніс дружну ухвалу – Збирати і зносить уламки металу (С. Олійник). △ (2) Вино́сити / ви́нести ви́рок, юр. – ухвалювати рішення суду про винність або невинність підсудного і про застосування чи незастосування до нього покарання. Він був невтомний і невсипущий, непідкупний і уважний навіть до тих, кому виносив найсуворіші вироки (Ю. Збанацький); Суд виніс вирок відібрати в нього медаль (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека). ◇ (3) Бода́й (щоб) на ма́рах ви́несло (ви́несли) кого, грубо – уживається як проклін із побажанням кому-небудь смерті. – Бодай уже на марах винесли або мене, або її, бо ми ніколи не помиримось! (І. Нечуй-Левицький); Ви́везти (ви́тягти, ви́нести, понести́) / виво́зити (витяга́ти, вино́сити, нести́) на свої́х пле́ча́х (на собі́) див. виво́зити; (4) Ви́нести / вино́сити нога́ми впере́д (напере́д) кого і без дод., зневажл. – хто-небудь помре, загине. Хай пиндючаться [окупанти] пихато – їм життя у нас не мед: скоро винесемо з хати всіх ногами наперед (С. Голованівський); Мешканців не видно – поховалися десь чи вибралися, а кого й винесли ногами вперед (А. Хорунжий); – Звідси вийде тільки той, хто запишеться до артілі. Микито, замкни двері!.. – А як хто не схоче писатись? – запитав хтось несміливо. – Хто не схоче, того винесуть наперед ногами ..…