Лексикон · A-Я · В
винувато
прислівник · «Присл. до винува́тий 2. Вона [актриса] журливо і винувато глянула на нього (Л. Укр., III, 1952, 696); — А де ж ти поділася? — винувато мовив старий, бо, тікаючи з майдану, чув, ...»
Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики
Дані Атласу
готовоЗначення1 картка
очікуєПоходженняочікує джерело
готовоМорфологія1 форма
готовоНаписання і вимова1 джерело
очікуєСтилістикабез нотаток
очікуєСиноніміяочікує джерело
очікуєОмонімочікує джерело
очікуєПаронімочікує джерело
очікуєФразеологіяочікує джерело
очікуєПриповідкиочікує джерело
очікуєСтиль і нормаочікує джерело
готовоЗасвідченнялітературний корпус
очікуєКурспоза курсом
очікуєПерекладочікує джерело
очікуєWikimediaочікує джерело
очікуєЗовнішніочікує добірку
Значення
Курскурсова фраза / chunk
Присл. до винува́тий 2. Вона [актриса] журливо і винувато глянула на нього (Л. Укр., III, 1952, 696); — А де ж ти поділася? — винувато мовив старий, бо, тікаючи з майдану, чув, ...
Морфологія
прислівник · 1 форма · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| винувато |
Написання і вимова
- Правопис
- винува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
Літературні засвідчення
Андієвська Е. · Емма Андієвська. Роман про добру людину · 1931
— Самотність не для мене, мені і в таборі добре! — винувато відхекався Стецько, з розгону, щоб не проґавити єдиного порятунку, плигаючи в човен і гублячи рівновагу.
literary_fts · e4b5541c_c0055
Джерело: literary_fts