винятково[винятко́во]

винятко́во Присл. до винятковий .

ВИНЯТКО́ВО. 1 . Присл. до винятко́вий 2. З усіма він чемний і винятково ввічливий (Яків Баш); Кожну доповідь Полоза про стан роботи слухали винятково уважно (В. Собко); Вони [партизани] місяцями, а то й роками живуть в обіймах смертельної загрози, з винятково напруженими нервами, коли здається, що ціляться звідусіль (Є. Доломан); В активізації обмінних процесів у ґрунті винятково важливу роль відіграє деревний попіл як біогенне мінеральне добриво (з наук. літ.). 2. Лише, тільки. Здоровий дерев'яний дім Дуніна-Левченка був на Липках, де тоді проживали сливе винятково аристократичні сім'ї, усякі полтавські, чернігівські та здебільшого київські сполонізовані дідичі (І. Нечуй-Левицький); Дідуньо, звичайно, пробував пояснити, що його діяльність спрямована винятково на користь господарства, але кийки на ці апеляції не зважили і справно порахували парність дідових ребер (Ю. Винничук); На свята вивішували портрети старих .. державних мужів, і то були винятково чоловіки (Є. Кононенко). 3. Як виняток, випадково. Тільки винятково до збірки В. Чайкановича потрапили тексти 188–193 як цікаві приклади цілком примітивного оповідання (М. Драй-Хмара); Організми, в яких певний паразит виявляється винятково, не проходить повного розвитку і не живе довго, є випадковими хазяїнами (з наук. літ.).