виокремити[ви́окре́мити]

(докон. до виокремлювати / див. виокремлювати) виокре́млювати -юю, -юєш, недок. , в и окремити, -млю, -миш; мн. в и окремлять; док. , перех. , рідко . Робити виразним, вирізняти з-поміж чого-небудь.

(докон. до виокремлювати / див. виокремлювати) ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ОКРЕМИТИ, млю, миш; мн. ви́окремлять; наказ. сп. ви́окрем; док., кого, що. Робити виразним, помітним на загальному тлі; виділяти серед кого-, чого-небудь. Слабке світло каганчика яскраво виокремлює записку Галинки (Г. Епік); До цього часу в літературній критиці ніяк не виробиться думка – треба чи не треба виокремлювати групу письменників, які пишуть для дітей, а отже, виділяти спеціальну дитячу літературу (з наук.-попул. літ.); // Виділяти з-поміж інших для детальнішого обговорення, розгляду і т. ін. Орієнтація на майбутню професійну діяльність дає можливість студентам виокремлювати найсуттєвіші аспекти навчального процесу (з наук.-попул. літ.); Аналіз публікацій дає можливість виокремити основні положення російських геополітичних концепцій (з наук. літ.); // Виділяти з чого-небудь як окреме ціле. Г. Сковорода стояв на роздоріжжі старої писемності, коли вона повинна була виокремити із себе літературу, філософію, історію (з наук. літ.).