випадковий[випадко́вий]

випадко́вий -а, -е. 1》 Який стався несподівано, непередбачено. || Перший-ліпший, який трапився, з'явився де-небудь за збігом обставин. || Який став ким-, чим-небудь непередбачено, несподівано. Випадкова куля . 2》 Не обумовлений якими-небудь закономірностями, такий, що виник без певних причин. 3》 Який буває або трапляється іноді, непостійно, несистематично, час від часу. 4》 Який складається з різних, мало пов'язаних між собою частин, речей, зібраних без певного принципу. 5》 філос. Який ґрунтується на випадковості (у 4 знач. ).

ВИПАДКО́ВИЙ, а, е. 1. Який стався несподівано, непередбачено. Cправді невідомо, як довго відкладала б Ольга цю серйозну розмову сама з собою, коли б не випадкова зустріч .. з Бронком Завадою (Ірина Вільде); // Перший-ліпший, який трапився, з'явився де-небудь за збігом обставин. Собаки нишпорили разом із своїми “сотрудніками”, накидаючись на випадкових людей (І. Багряний); У літню пору з Києва до Трипілля їздили по Дніпру, а зимою треба було наймати візника або користуватися випадковою підводою (Ф. Бурлака); Тамара хвилювалася. Ця людина знала її батька! Значить, не випадковий полонений переховується у Йосипа Васильовича (А. Хижняк); // Який став ким-, чим-небудь непередбачено, несподівано. Вона вже майже не слухала випадкового співбесідника, думаючи про своє (Л. Дмитерко). 2. Не зумовлений якими-небудь закономірностями, такий, що виник без певних причин. Поява польського пана могла бути й випадковою, але козаки з власного досвіду знали, що з неї мало не завжди починалися прикрості [прикрощі] (З. Тулуб); В основу деяких метафоричних назв лягли випадкові асоціації, що виникли в конкретних, невідомих нам життєвих ситуаціях (з наук. літ.); Випадковий збіг обставин; // Який став ким-небудь, опинився десь без належного на це права, без достатніх підстав. – Всі, хто виграв у війні, – чужі мені, хто нажився в ній грабунками, вигадками, випадково, хто нажив чини, випадкові посади і ордени випадкові (О. Довженко); Я подумала, що, певне, оця дівчина випадкова в цих стінах (М. Чабанівський); Газетних ортодоксів у нас не траплялось, усі люди випадкові в журналістиці (В. Дрозд). 3. Який буває або трапляється іноді, непостійно, несистематично, час від часу. Майбородиха вже не знаходила й випадкової роботи для Галецької (І. Нечуй-Левицький); Армія варта того, аби мати свій гарантований, а не випадковий ефір на державному телеканалі (з газ.). 4. Який складається з різних, мало пов'язаних між собою частин, речей, зібраних без певного принципу. Краще було б, якби Ви самі намітили якийсь план, систему і відповідно до того теми [творів]. Тоді б видання такого роду не мали б характеру чогось випадкового, не зв'язаного одною ідеєю (М. Коцюбинський); Видно, з чужого плеча, куплене [пальто] за півціни в магазині випадкових речей (М. Руденко). 5. філос. Який ґрунтується на випадковості (у 4 знач.). Методи теорії ймовірностей, математичної статистики і теорії випадкових процесів використовують у фізиці (з наук. літ.).