виправляти[виправля́ти]

виправля́ти - я ю, - я єш, недок. , в и правити, -влю, -виш; мн. в и правлять; док. , перех. 1》 Робити прямим, рівним і т. ін. що-небудь нерівне, зігнуте тощо; розправляти. 2》 Усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним, таким, який відповідає певним вимогам. || Уточнювати, поправляти чий-небудь вислів, щось ким-небудь сказане. || Змінювати на краще, робити кращим. || Робити що-небудь, щоб зменшити вину, провину. 3》 Позбавляючи вад, перевиховуючи, робити кращим. 4》 рідко . Те саме, що виправдовувати 1). 5》 розм. Вимагати що-небудь у когось. 6》 діал. Виряджати кого-небудь кудись. 7》 спец. , розм. Обробляти шкіру, робити її м'якою, придатною для пошиття взуття і т. ін.

ВИПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ПРАВИТИ, влю, виш; мн. ви́правлять; наказ. сп. ви́прав; док. 1. що. Робити прямим, рівним і т. ін. що-небудь нерівне, зігнуте і т. ін. Івась аж посинів від натуги: кашель піднімав високо його груди, виправляв тіло, підкидав, скручував (Панас Мирний); Потали сніги; зелені озимі засіви веселенько потяглися вгору, виправляючи зібгане снігом листячко (Л. Яновська); Нур таки присусідився: то колесо потримає, то мазницю подасть, то цвях виправить (Д. Ткач). 2. що. Усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним, таким, що задовольняє певні вимоги. Вчитель почав читати якийсь уривок з книги, а школяр писав на класовій [класній] таблиці. Потім почали виправляти помилки (Б. Грінченко); Фіцхелауров почвалав до парт виправляти студiйськi вправи (Б. Антоненко-Давидович); Серед коригувальних кодів існують не тільки такі, які дозволяють виявляти помилки, але й такі, що дозволяють виправляти їх (з наук. літ.); // також без прям. дод. Уточнювати, поправляти чий-небудь вислів щось ким-небудь сказане. – Це .. той самий Орлюк, який прийняв на війні дванадцять поранень. – Шість, – виправив Орлюк (О. Довженко); – Де це чувано, щоб свій брат козак із людей три шкури дер, як Потоцький! – Не свій брат, а старшина, – напівголосно виправив джура (З. Тулуб); // Змінювати на краще, робити кращим. – Доведеться вам, товаришу трактористе, швидше їхати виправляти становище! (Ю. Яновський); Завод тепер у прориві. Скільки грошей доводиться виплачувати залізниці за перестій цистерн! .. Два місяці тому з'явилась була надія, що цей стан можна виправити (Ю. Шовкопляс); // Робити що-небудь, щоб зменшити вину, провину. Можливо, що я трохи винна... і я б радніша тепер виправити свою провину, радніша б усім серцем порятувати його, але як? (Л. Яновська). 3. кого, що. Позбавляючи вад, перевиховуючи, робити кращим. Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідності (Біблія. Пер. І. Огієнка); – Має [Ельясберг] сувору догану з попередженням. – Що ж – і досить. А працювати мусить. Будемо виправляти людину (Іван Ле); Він [Анарх] мусить негайно себе виправити, інакше будуть неприємності (М. Хвильовий); – Саме наше життя виправить характер молодої дівчини (О. Донченко). 4. кого, заст. Те саме, що виправдо́вувати 1. Коноводам, як вони потрапляли до тюрми, треба було таких свідків, щоб виправляли їх (Б. Грінченко). 5. кого, розм. Вимагати у когось сплати за що-небудь, відшкодування чогось. Люди рознесли по селі, що приїхав становий .. і буде виправляти недоплат податі (І. Нечуй-Левицький); Лісовський рішуче тиче папірець в руки жінці: – Візьми, а я твої гроші виправлю в Никанора! (М. Стельмах). 6. кого, що. Виряджати кого-, що-небудь кудись. Сонце щойно пішло з полудня, як Савчиха виправляла свого сина до Львова (О. Маковей); – Хмельницький .. виправляє завтра на обхід ваших позицій нові сили (А. Чайковський); – В наших був? – Був. Молодці! Сьогодні виправили кільканадцятьох з літературою на села (Мирослав Ірчан). 7. що. Обробляти шкуру, робити її м'якою, придатною для пошиття взуття; вичинювати. Котов і Тодорка виправляли в стодолі шкури. Якраз повитягали їх з діжі (Б. Харчук); До XVIII ст. в Україні кушнірства і гарбарства (чинбарства) як окремих домашніх промислів не існувало: і кушніри, і шевці самі виправляли шкуру, з якої потім шили взуття, кожухи тощо (з навч. літ.). ◇ (1) Ви́правити ще́лепи кому – сильно побити кого-небудь. Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли ними правила міцна рука товстопузого Потаповича. Не одному вона виправила щелепи (Панас Мирний); Праве́ць уда́рив (ви́правив) див. праве́ць; Хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править див. моги́ла; (2) Щоб тебе́ (його́, вас і т. ін.) правце́м ви́правило! – уживається як проклін, лайка з вираженням великого незадоволення чим-небудь. Щоб вас правцем виправило! Отак перекрутили факти (О. Ковінька).