виразний[вира́зний]

I виразн`ий - а , - е . Якого можна виразити. II вир`азний -а, -е, 1》 Який зовнішніми ознаками передає внутрішні якості, почуття, переживання (про обличчя, очі і т. ін.). 2》 Чіткий, розбірливий, легко зрозумілий. || Різко окреслений.

ВИРА́ЗНИЙ, а, е. 1. Який зовнішніми ознаками яскраво, чітко передає внутрішні якості, почуття, переживання (про обличчя, очі і т. ін.). Як вона мені розказувала про свого дідуся та про свою бабусю, тую бідну вдовицю, риси її виразного вродливого обличчя займалися огнем глибокої чулої душі (Ганна Барвінок); Брови підніс [Саїд], щоб ще щиріше подивитися на матір. Від цього більшими стали очі, виразнішими (Іван Ле); Він любив цього старого підпільника з мужнім відкритим обличчям і виразними голубими очима (О. Бердник, Ю. Бедзик). 2. Чіткий, розбірливий, легкозрозумілий. Він сам, без грошей і без ніякої виразної мети, пустився в таку далеку дорогу (І. Франко); Часто такі розмови кінчались виразним рухом у бік широкого Носюриного подвір'я: – І доки цю шкуру терпіти? (О. Донченко); Кілька хвилин мовчки дивився він на старого, потім спитав з виразною польською вимовою: – Хто ти є і як твоє ім'я? (З. Тулуб); Вона [мова Левченка] вразила Чорнокнижного, який не цурався піднесеного чи виразного, мов різьба, слова (М. Стельмах); Знаком оклику відділяються вигуки, які вимовляються з виразною окличною інтонацією (з навч. літ.); // Різко окреслений. Цокають кінські копита, дзюркотить десь поблизу струмок. Все більшими й виразнішими стають верби та осокори біля другого містка (А. Шиян).