виривати
Дані Атласу
Значення
ВИРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РВАТИ, рву, рвеш, док., перех. 1. Рвучи, висмикувати, витягати що-небудь звідкись. А кропиву завжди виривають, як погане зілля (Мирний, II, 195...
Морфологія
дієслово · 23 форми · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| вириватимем | майбутній, множина, 1 ос. |
| вириватимемо | майбутній, множина, 1 ос. |
| вириватимете | майбутній, множина, 2 ос. |
| вириватимуть | майбутній, множина, 3 ос. |
| вириватиму | майбутній, однина, 1 ос. |
| вириватимеш | майбутній, однина, 2 ос. |
| вириватиме | майбутній, однина, 3 ос. |
| виривано | |
| вириваймо | наказовий, множина, 1 ос. |
| виривайте | наказовий, множина, 2 ос. |
| виривай | наказовий, однина, 2 ос. |
| виривати | інфінітив |
| виривала | минулий, жін. |
| виривав | минулий, чол. |
| виривало | минулий, сер. |
| виривали | минулий, множина |
| вириваємо | теперішній, множина, 1 ос. |
| вириваєм | теперішній, множина, 1 ос. |
| вириваєте | теперішній, множина, 2 ос. |
| виривають | теперішній, множина, 3 ос. |
| вириваю | теперішній, однина, 1 ос. |
| вириваєш | теперішній, однина, 2 ос. |
| вириває | теперішній, однина, 3 ос. |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| виривать | інфінітив |
| вирива | теперішній, однина, 3 ос. |
Написання і вимова
- Правопис
- вирива́ти 1 дієслово недоконаного виду рвучи, висмикувати, витягувати щось вирива́ти 2 дієслово недоконаного виду риючи, витягати щось; утворювати заглибину Орфографічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Омоніми
Фразеологізми та сталі вирази
видира́ти (вирива́ти) / ви́дерти (ви́рвати) зуба́ми що
Докладати всіх зусиль для досягнення чого-небудь. Заздрість до Юрія, злість на Мірошниченка й Іваншина роздирали його. Він тепер зубами .. буде видирати своє щастя (М. Стельмах); Хома .. видирав своє право зубами (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мовивирива́ти (викорчо́вувати) / ви́рвати (ви́корчувати) з ко́ренем (корі́нням) кого, що
Остаточно знищувати або ліквідовувати кого-, що-небудь. І твій батько, а мій вірний друг, сказав йому: “Зайду, Сафроне, до тебе. Небезпремінно зайду, коли твоє кодло буду із коренем виривати” (М. Стельмах); Нахвалявся прийти із сокирою та й викорчувати вас із корінням... (А. Дімаров); // тільки док. Покінчити з ким-, чим-небудь, позбутися когось, чогось. — Нема йому більше місця в Ольжинім серці! — пристукнула Ірина кулачком по Кочубеєвому столу. — З корінням, каже, вирву з душі того проклятущого... (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мовивирива́ти / ви́рвати з па́м’яті кого, чиєї
Примушувати кого-небудь забути когось, щось. — Ви підмовлені нашими відвічними ворогами і хочете усунути з лиця Землі остатню пам’ятку нашої минувшини, щоб і саму ту славну минувшину затерти, вирвати з пам’яті потомків (І. Франко).
Фразеологічний словник української мовивирива́ти / ви́рвати з рук
1. кого, чиїх. Позбавляти кого-небудь чогось, виявляючи велику настирливість. — Нехай би знали, як нехтувати мною. Поминули мене! Вирвали з моїх рук честь, славу (І. Нечуй-Левицький); — Амосови всі такі. Їм подай тільки перше місце. А не даси — з рук інших вирвуть. Натури! (А. Хорунжий). 2. Користуватися популярністю, великим попитом. — Розкажи про себе,— Левко відпив трохи кави.— Не можу сказати, що мої рукописи виривають з рук, та вдалося зачепитися у видавництві — з літзаписом (А. Хорунжий).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
Далі зірвався і вітер, почав бити снігом о шиби, свистіти серед крутих берегів, термосити і виривати китиці в стрісі.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger