виростати[вироста́ти]

вироста́ти -аю, -аєш, недок., вирости, -сту, -стеш; мин. ч. виріс, -росла, -росло; док. 1》 Ставати більшим, вищим, довшим у процесі росту. || Ростучи, ставати дорослим. || Рости у певних умовах; проводити дитячі роки у певному середовищі. || тільки док., з чого. Ростучи, робитися більшим настільки, що одежа стає короткою, вузькою. || перен. Підніматися, сходячи, випікаючись (про хлібні вироби). Вирости в очах чиїх — стати кращим на думку кого-небудь. 2》 перен. Ставати сильнішим, значнішим. 3》 перен. Набувати досвіду, вміння, певних знань, поширювати світогляд і т. ін. || в кого – що, до кого. Набуваючи певних якостей, ставати ким-, чим-небудь. || з чого. Виходити з певного вікового стану. 4》 Ростучи, з'являтися. || перен. З'являтися в процесі навчання, праці і т. ін. || перен. Будуватися, з'являтися внаслідок будівництва (про будівлі; споруди, міста і т. ін.). 5》 перен. Показуватися, поставати де-небудь, перед кимось, чимось. 6》 тільки недок., рідко. Те саме, що вирощувати.

ВИРОСТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РОСТИ, сту, стеш; мин. ч. ви́ріс, росла, ло; док. 1. Ставати більшим, вищим, довшим у процесі росту. Так і дерева в гаях виростають .. Бо ж у свій час від коріння у віти і листя зелене Соки живущі, піднявшися щедро, все тіло сповняють (М. Зеров); Мені не видно було кінця житнього лану, бо хліб виріс вище мого зросту (О. Копиленко); // Ростучи, ставати дорослим. Діти грались, Росли собі та виростали (Т. Шевченко); З того дитяти виріс потім такий гарний хлопець – хоч куди (з переказу); Зоя хотіла тоді вирости якнайшвидше, щоб і самій бути схожою на батька (О. Гончар); // Рости у певних умовах; проводити дитячі роки у певному середовищі. Що було там звіру та птиці усякої: зайці, лисиці, вовки, сороки, кібці, орли, як черва, кишіли, плодились і виростали на волі (Панас Мирний); З раннього дитинства виростала я в літературній атмосфері (Уляна Кравченко); Я чоловік простий, тихий, виріс у бідності (І. Франко); О. Потебня виріс у сім'ї, де любов до рідного слова і народної поезії були такими ж традиційними, як чесність і принциповість (з наук.-попул. літ.); // тільки док., з чого. Ростучи, робитися більшим настільки, що одяг стає коротким, вузьким. Спідниця ще добра, але я з неї виросла (Леся Українка); // перен. Підніматися, сходячи, випікаючись (про хлібобулочні вироби). Поки коровай пікся, молодиці пили, полуднували, цокотали та приспівували до короваю, щоб він і випікся, й виріс вгору, як гора (І. Нечуй-Левицький). 2. перен. Ставати сильнішим, значнішим. І прокидалася невеличка злість у його невеличкому серці, росла, виростала (Панас Мирний); Вироста [виростає] для синів і віків наша сила, наповнена морем (Т. Масенко); Непомітно виростає певність, що я таки виберусь з лабіринту заплутаних вуличок міста (П. Колесник). 3. перен. Набувати досвіду, уміння, певних знань, поширювати світогляд і т. ін. Ми .. внутрішньо виростали (О. Кобилянська); Як зберегти .. сад, з яким він споріднився вже, і полюбив його, й виріс духовно за кілька років, навчаючись й допомагаючи незлагідному старому (О. Довженко); // у кого – що, до кого. Набуваючи певних якостей, ставати ким-, чим-небудь. Ця енергійна, сильна дівчина якось непомітно, але впевнено виростала в керівника (Д. Ткач); Дарка вже .. зжилася з півголодом, виросла з “няньки” та “підпаска” в дівчину-робітницю (Леся Українка); Нелегко це, вирвати з серця свого Той образ, що виріс у мрію його... (І. Нехода); // з чого. Виходити з певного вікового стану. Вирости з дитячого віку. 4. Ростучи, з'являтися. Буває, що й на полі рожа виростає (Номис); В кінці літа філоксері виростають крила, вона робиться мушкою, перелітає з садка в садок і кладе на кущах яйця (М. Коцюбинський); // перен. З'являтися в процесі навчання, праці і т. ін. Автор “Клима Самгіна” настійно і послідовно стверджував, що всі великі письменники світу виростали на ґрунті народної творчості (М. Рильський); Американська культура не могла вирости на голому місці, а, очевидно, увібрала в себе систему культур, які передували їй (із журн.); // перен. З'являтися внаслідок будівництва (про споруди, міста і т. ін.). Бачив я у моїй країні, Як в тайзі виростають міста (П. Дорошко); За хатою, над самою бруківкою, виросла розкарякувата, висока, збита залізними скобами з товстих обаполів, кулеметна вишка (В. Козаченко). 5. перен. Показуватися, поставати де-небудь, перед кимсь, чимсь. Пароплав виростає перед очима, як заллятий вогнями дім (О. Донченко); На стежці несподівано виростає Варивон з Василиною (М. Стельмах); Я кинувся було за ним двері зачиняти, та другий жандарм так і виріс передо мною (Панас Мирний); Поруч зі мною на порозі виросла мати (І. Цюпа). 6. тільки недок., рідко. Те саме, що виро́щувати. Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас – Де ж мені вас діти? (Т. Шевченко). ◇ (1) Вироста́ти / ви́рости в оча́х: а) (чиїх, кого і без дод.) ставати або сприйматися кращим з погляду кого-небудь. Після того, як він оженився, він ніби виріс у своїх очах (І. Нечуй-Левицький); Був [Микола] приємно вражений тим, як повернув справу Андрій. Товариш враз виріс у його очах (Ю. Збанацький); Після свого успіху ще більше виріс [Маковей] в очах телефоніста (О. Гончар); б) поставати перед ким-небудь, уявлятися комусь. Я тільки раз його [Кропивницького] на сцені бачив – Титана, що зламали вже літа, – Та молодим в очах він вироста [виростає], Бо я таким в душі його відзначив (М. Рильський); (2) Вироста́ти / ви́рости на [ці́лу] го́лову над ким і без дод.: а) набувати значних переваг порівняно з ким-небудь. – Я потай гордився своїм вчинком. Аж виріс на голову над своїми колегами (А. Дімаров); б) значно удосконалюватися, набувати досвіду, уміння, знань. – Я вже сьогодні відчула, що ви [юні музики] за цей місяць виросли на цілу голову: то ви тримали сороку за хвоста, а це вже у вашій руці соловейко (із журн.); (3) Ви́рости з пелюшо́к – стати дорослим, самостійним.…