висипатися[ви́сипатися]

I в`исипатися див. висипатися . II висип`атися - а ється, недок. , в и сипатися, -плеться: мн. в и сипляться; док. 1》 Сиплячись, випадати з чого-небудь. 2》 Виходячи, вибігаючи звідки-небудь, з'являтись у великій кількості. || Виступати, з'являтися на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню. 3》 тільки недок. Пас. до висипати 1), 2), 4), 5).

ВИ́СИПАТИСЯ див. висипа́тися. ВИСИПА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́СИПАТИСЯ, плеться; мн. ви́сиплються; док. 1. Сиплючись, випадати з чого-небудь. Мартошине жито не раз висипалось нежате (Леся Українка); Зі скреготом відкривалися залізні днища в шаландах, і ґрунт висипався в море (О. Донченко); [Явдоким:] Мені треба б було як зоря в поле та просо скосить, бо як ще з день постоїть – висиплеться (М. Кропивницький); Ось витягли з моря сіть, і на палубу висипалась купа мокрої блискучої риби (М. Трублаїні). 2. Виходячи, вибігаючи звідки-небудь, з'являтися у великій кількості. З .. окриком на устах купи селян почали висипатися з Парнасового заїзду (І. Франко); Заворушились дівчата на городах та в садках, висипались на вулицю, аж перелази затріщали (І. Нечуй-Левицький); // Виступати, з'являтися на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню. Вернувся з Києва Петрусь Уже Петром і паничем, І кучері аж по плече, І висипався чорний ус (Т. Шевченко); Висипались зорі золоті; зійшов ясний місяць (Марко Вовчок). 3. тільки недок. Пас. до висипа́ти 1, 2, 4, 5. Коли останній мішок висипався на горище, тверді світло-жолудеві очі Гната бралися задумою (М. Стельмах).