виснаження[ви́снаження]

ви́снаження -я, с. Стан за знач. виснажити і виснажитися .

ВИ́СНАЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. ви́снажити і ви́снажитися. Вогні вулиць, вечірній рух юрби гнітили його, доводили його стому до цілковитого виснаження (В. Підмогильний); Чимало [бранців] вмерло від сонячного удару .. й виснаження (З. Тулуб); Голод витерплювався тяжко, в повному виснаженні (В. Барка); Тільки розпочавши свій артистичний шлях, він вже відчував страшенну втому, ні – більше ніж втому – виснаження (Л. Дмитерко); Юнак хитався від виснаження. Крізь брудні діряві лахи просвічувало худюще, аж зелене тіло, випирали гострі ключиці (В. Малик); – Виснаження ґрунту я компенсую звичайними заходами угноєння, тільки більш удосконаленим способом (Ю. Смолич); Повільно, дуже повільно відновлюється виснажена земля! Тому набагато розумніше не доводити її до виснаження (М. Руденко); Висвітлено водоохоронні заходи, методи і способи очищення води, захисту малих рік від забруднення та виснаження (із журн.).