витвір[ви́твір]

ви́твір -вору, ч. 1》 Те, що зроблене, створене ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі. 2》 Те, що утворилося завдяки розвиткові чого-небудь або якоїсь дії, є породженням, наслідком чогось. Витвір природи .

ВИ́ТВІР, вору, ч. 1. Те, що зроблене, створене і т. ін. ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі. Різьбярі розіклали свої витвори найтоншої роботи, всипані намистом, міддю, бісером (В. Кучер); [Флорентієць:] Які були там витвори мистецькі! І все для нас натура і модель – етруська ваза, музи давньогрецькі, античні маски, римська капітель (Л. Костенко); В основному на полотнах Катерини Білокур зображено дари природи – квіти, плоди, а також витвори людської праці – хліб і цукор (з публіц. літ.). 2. Те, що утворилося в результаті якоїсь дії або розвитку чого-небудь, є породженням, наслідком чогось. В мені завше зіставалась любов до витворів людської фантазії (В. Самійленко); – Та й то, я гадаю, Миколо Сидоровичу, що ці терміти – витвір його [брата] хворого мозку. Як, зрештою, і весь його лист (В. Винниченко); Мій нічний переслідувач хіба не міг бути витвором уяви? (Ю. Винничук). (1) Ви́твір приро́ди – те, що утворилося, розвинулося, удосконалилося природним чином. Ягідка гойдалась на тоненькій ниточці, мов справжня сережка, а зверху її прикривала, як парасолька, блідо-червона гранчаста шкірка. Це було маленьке прекрасне диво, художній витвір природи (О. Донченко); Людина – вінець природи, найскладніший її витвір, найвищий щабель її розвитку (М. Руденко).