витирати[витира́ти]

витира́ти - а ю, - а єш, недок. , в и терти, -тру, -треш; мин. ч. в и тер, -ла, -ло; док. , перех. 1》 Робити що-небудь сухим або чистим, стираючи щось із його поверхні. 2》 Довго носячи, робити потертим, зношеним (про одяг). Витерти рукава . || Часто тручи, робити гладким, стертим. Витерти поручні . 3》 Тертям (сірника, шматків дерева один об одний) добувати вогонь. 4》 Наносячи на шкіру певну рідину або мазь, втирати їх з лікувальною метою або робити масаж. 5》 Відокремлювати насіння від лузги способом тертя між чим-небудь.

ВИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТЕРТИ, тру, треш; мин. ч. ви́тер, ла, ло; док. 1. що. Робити що-небудь сухим або чистим, стираючи щось із його поверхні. Невеличкі рученята невпокійно бігали по личку, витираючи сльози (Панас Мирний); – Чому ви без галош? Хоч витріть ноги! – Гукнула та, що прибира підлоги (Л. Дмитерко); Дівчина схопила ганчірку й похапцем витерла стіл (Ю. Шовкопляс); Люба витерла піт з чола (Р. Іваничук); * Образно. Білий ранок рушник носить, Витирає очі (М. Вінграновський). 2. що. Довго носячи, робити потертим, зношеним (про одяг). Витерти рукава довгим носінням; // Часто тручи, робити гладким, стертим. Витерти ногами бруківку. 3. що, чого. Тертям (сірника по вкритій сіркою поверхні, шматків дерева один об одний і т. ін.) добувати вогонь. Пропустивши гостей, Бараболя засовує двері, входить до майстерні і витирає сірник (М. Стельмах); Іван-царенко взяв того зайця, оббілував, витер вогню деревом об дерево, спік, з'їв (з казки); Іван тремтячою рукою шукає сірників і ніяк не може витерти вогню (М. Коцюбинський). 4. кого, що. Наносячи на шкіру певну рідину або мазь, утирати їх з лікувальною метою чи робити масаж. Баба Федора витерла старого оцтом, на ніч напоїла чаєм з липового цвіту, поклала на піч і вкрила кожухом (О. Донченко). 5. що. Відокремлювати насіння від лузги способом тертя між чим-небудь. Молотильний апарат комбайна С-4 в передній робочій частині вимолочує, а в задній витирає насіння (з газ.). ◇ (1) Ви́терти во́рсу кому: а) побити, жорстоко покарати кого-небудь. Убив [Еней] Лутага, Лавза, Орсу, Парфену, Палму витер ворсу. Згубив багацько ватажків (І. Котляревський); б) гостро покритикувати кого-небудь. Звісно, ми не такі вчені та муштровані, як Гасанчук, з нами можна всякому пащекувати... Ні, попались би ви до нього, він би вам ворсу витер! (О. Гончар); (2) Молоко́ (рідко мо́ню) на губа́х ви́три, зневажл. – уживається для підкреслення чиєї-небудь молодості, незрілості та недосвідченості (при застереженні не робити чогось або не втручатися у щось). – Ніколи цього не буде! – Іч, який комісар виськався [знайшовся]. Моню на губах витри (Григорій Тютюнник); Вже траплялось, що й з дівчатками десь біля перелазу простоював. Правда, мені ще старші радили: “Молоко на губах витри”, – але я намагався пропускати те повз вуха (Ю. Збанацький).