виховання[вихова́ння]

вихова́ння -я, с. 1》 Дія за знач. виховувати I, виховати I. Нов е вихов а ння — течія в педагогіці (виникла наприкінці 19 ст.), представники якої вважали, що вчитель повинен спиратись у навчанні та вихованні дітей на їхній досвід, поважати їхні індивідуальність і самостійність. 2》 Сукупність знань, культурних навичок, поглядів, що становлять загальний рівень духовного розвитку людини і є наслідком систематичного впливу, навчання.

ВИХОВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. вихо́вувати¹, ви́ховати¹. Васю вона карає часто без усякої потреби, і взагалі ляпаси й потиличники – не метод виховання, але він промовчав (Б. Антоненко-Давидович); Ада розповіла про те, що народилася в Америці, що рано втратила матір, і батько віддав її на виховання за океан (Ю. Андрухович). 2. Сукупність знань, культурних навиків, поглядів, що становлять загальний рівень духовного розвитку людини та є наслідком систематичного впливу, навчання. – Ну, то вона, можна сказати, .. має досконале виховання (Леся Українка); Данко не забуває про своє добре виховання навіть в цьому перехресному вогні Дарчиних питань (Ірина Вільде). (1) Розумо́ве вихова́ння – виховання, яке сприяє формуванню основ світогляду, знань, навичок, розвиткові розумових здібностей, мислення і т. ін. Розумове виховання у вищій школі включає постійне поповнення своїх знань, особливо з обраної наукової галузі, здатність логічно обґрунтовувати власні думки і т. ін. (з навч. літ.); І. Огієнко вважав, що глибока духовність учнів успішно формується тоді, коли розумове виховання ґрунтується на міцній основі національних традицій і звичаїв (з навч. літ.); Важливим складником всебічного розвитку особистості є розумове виховання (із журн.); (2) Спарта́нське вихова́ння – суворе виховання, спрямоване на вироблення витривалості, уміння долати труднощі. Для загартування тіла потрібне спартанське виховання, а для загартування духу необхідні ідеали, уявлення про щастя, здорова моральність (з навч. літ.); Спартанське виховання хлопця минуло серед бараків робітничої слобідки (із журн.); “А чого тебе жаліти? – здивувалася мама, коли я, підрісши, поцікавилась причинами свого спартанського виховання. – Жаліють тих, хто не може дати собі ради. А ти раду собі даєш” (із журн.); (3) Фізи́чне вихова́ння – система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь. Надзвичайного значення надавалося спортивному та фізичному вихованню; олімпійський рух охоплював територію всієї країни (Ю. Андрухович); Знання вікових особливостей органів опорно-рухового апарату та умов, що сприяють їх нормальному розвитку, необхідні для розроблення ефективних засобів і методів фізичного виховання, трудового навчання, організації режиму дня учнів (з навч. літ.). ВИ́ХОВАННЯ, я, с. Дія за знач. ви́ховати¹. Добре, що хоч довелося Вам з сім'єю укупі проживати: це задля виховання дітвори найголовніша потреба (Панас Мирний).