вичитувати[вичи́тувати]

вичи́тувати -ую, -уєш, недок. , вичит а ти, -аю, -аєш, док. , перех. 1》 Читати протягом певного часу ( перев. вголос). Вич и тувати [сво ї ] год и ни — проводити всі заплановані уроки або лекції (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.). 2》 Читаючи, довідуватися про що-небудь нове, здобувати якісь відомості. || Читати що-небудь вибірково. 3》 перен. Виявляти що-небудь з виразу очей, обличчя і т. ін. 4》 друк. Читаючи, виправляти помилки. 5》 перех. і неперех. Робити зауваження за що-небудь, дорікаючи, виговорюючи. Вичитувати мораль . 6》 заст. , розм. Промовляти, плачучи.

ВИЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЧИТАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Читати протягом певного часу (перев. уголос). Мов учора було: батько з моїми братами молоточками постукують, а той [сусід] вголос “Тараса Бульбу” вичитує (С. Васильченко); В обід пригнав звідкілясь замиленими кіньми Заєць і, наробивши рейваху, поскликав карначів [караульних начальників] і всю охорону, вичитуючи їм якісь інструкції (І. Багряний); Іов Борецький стояв за столом і повільно й гучно вичитував братський статут (З. Тулуб). 2. що. Читаючи, довідуватися про що-небудь нове, здобувати якісь відомості. Два Васькові сусіди пильно вичитували разом щось у газеті (Б. Антоненко-Давидович); – Я те кажу, що вичитав в законі (Леся Українка); Коли товмач вийшов, Палій переказав полковникам, що вичитав з листа (Ю. Мушкетик); // Читати що-небудь вибірково. Він гортав книжечку в чорних палітурках і вичитував звідти прізвища людей, родинний стан (Ю. Яновський); А він заглядає в якийсь папірець, вичитує звідти цитату: “Щомісяця має Олекса Кравець По тресту найбільшу зарплату!” (С. Олійник). 3. що, перен. Виявляти що-небудь із виразу очей, обличчя і т. ін. З усмішкою дивиться на парубка Роман і вичитує на його чолі точнісінько ті самі думки й надії, які на все життя оселились в душі Романової матері (М. Стельмах); Моя мати поглянула на мене майже з переляком – і я вичитав запитання з затривожених її очей (О. Кобилянська); [Любина:] Признайсь, признайсь. В очах твоїх кохання ще я з осені читаю. Хіба ж його не вичитать мені, коли вогнем сама я обійнята (А. Турчинська). 4. кого, кому і без дод. Робити зауваження за що-небудь, дорікаючи, виговорюючи. – Ну, що якби їй оце почав вичитувати, як вона знущалася над нами? (Ганна Барвінок); Копанка весь зробився сірий, як вичитував його Терень (В. Винниченко); Петро Сидорович під час перерви вичитував дружині, що вона так грубо перервала доповідача (О. Копиленко); Він [лейтенант] вичитав сержанта різко і гнівно (Ю. Бедзик). 5. розм. Промовляти плачучи. – Хоч би я його ще хоч раз побачила!.. Почула його голос... обняла його голову... – ридаючи, вичитувала стара (Панас Мирний). 6. що. Читаючи, виправляти помилки. Крайнюк вичитував коректуру свого нарису про розвідників (В. Кучер); – Нарис товариша Хаблака передрукувати й вичитати до дванадцятої години (В. Дрозд). (1) Вичи́тувати / ви́читати [свої́] годи́ни – проводити всі заплановані заняття в навчальних закладах. У цей час науковець має перейматися навчальним процесом – йому потрібно вичитувати свої години, лекції в університеті (із журн.); Професор вичитав свої години у першому семестрі (з газ.).