власник[вла́сник]

вла́сник -а, ч. 1》 чого і без додатка . Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. || Особа, якій властиве щось. 2》 Людина, яка прагне цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими.

ВЛА́СНИК, а, ч. 1. чого і без дод. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. Я більшу частину дня пролежав, думаючи про те, як то сьогодні в нашій окрузі відбудуться вибори від земельних власників (Панас Мирний); В кабінеті пана Шварцберга, власника кількох найбільших у країні заводів, було гарно й затишно (Д. Бузько); Дивне збіговисько, – власник пивниці справді разюче скидається на Керенського (Б. Антоненко-Давидович); Книжки свідчили, що їхній власник – людина демократичних поглядів (М. Олійник); Приватний вищий навчальний заклад є здебільшого власником свого майна, тоді як державний – лише його розпорядником (з наук. літ.); Власник завжди залишається вільним, доки він володіє своїм майном (з газ.); // Хазяїн когось (перев. людей, тварин). Рим був також і жандармом античного й ранньосередньовічного світу, фортецею, за чиїми гранітними мурами зібралися торговці, наглядачі й власники рабів (І. Білик); Довго розпитували та й побачили, що не сходиться дещо в погоничів: ні з тим, чиї воли, ні з тим, чому власники не самі женуть (В. Барка); // Особа, якій властиве щось. Власник грубого голосу пішов на подвір'я, вимахуючи мітлою (І. Франко); Максимові цей голос видався знайомим, тільки зміненим від жаху так, що тяжко було розпізнати, хто ж саме був його власник (І. Багряний); Василь скочив з кручі вниз, підійшов до власника лисини (О. Бердник); Вона припала поглядом до Антонового профілю. У відповідь профіль замерехтів тисячею незаперечних подробиць-доказів, які однозначно свідчили про змовницьку натуру його власника (Л. Дереш). 2. Людина, яка прагне сама цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими. Кінчається старого віку гніт. Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Дорошко); Холод потрапив, як кепкував над собою сам, в становище дрібного власника, який ховається з своїм винаходом в комірчині (О. Гончар); У той час, як Швейк купав Макса, полковник, колишній власник, страшенно казився й погрожував, що віддасть до воєнного суду того, хто вкрав собаку (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).