вогнище[во́гнище]

во́гнище ( розм. о гнище), -а, с. 1》 Купа дров, хмизу і т. ін., що горить. Дом а шнє (род и нне, сім е йне) в о гнище — своя оселя, родина, сім'я. 2》 Місце, де розкладали вогонь. 3》 перен. Джерело, місце, звідки що-небудь поширюється; центр, зосередження чого-небудь.

ВО́ГНИЩЕ, а, с. 1. Купа дров, хмизу і т. ін., що горить. [Карпо:] Розкладу вогнище, ляжу та й буду думати (М. Кропивницький); В степу блимали вогнища, надходила ніч (М. Хвильовий); Осторонь тьмяно вбирав у себе кволі вогники військовий казанок, а коло нього – зібгана солдатська шинеля. Горобенко глухо сказав до лави: – Тут огнище і шинеля... (Б. Антоненко-Давидович); Треба буде перепливти через річку, швидко назбирати дров на тім боці і розпалити вогнище (І. Багмут); Кияни верталися до своїх осель. З домів частіше віяло .. запахом готованої на “буржуйках” чи на маленьких огнищах звичної, дуже нещедрої людської їжі (М. Бажан); Подекуди вже палили вогнища з сухого бур'яну, біля них грілися трудармійці (Григорій Тютюнник). 2. Місце, де розкладають вогонь. На підлозі житла на однаковій віддалі одне від одного знаходилися три вогнища з кістковим і дерев'яним вугіллям (з наук. літ.). 3. перен. Джерело, місце, звідки що-небудь поширюється. Тихович побачив, що комісія не змогла злокалізувати філоксеру, не пустити її за межу звісних уже комісії філоксерних вогнищ (М. Коцюбинський); Родина Косачів .. вважалася зразком чемності та гостинності, вогнищем, до якого тягнулися всі, кому дорогі були національні традиції (М. Олійник); Коливання ґрунту виникають від поштовху в глибині Землі. Це місце звуть вогнищем, або центром землетрусу (з наук.-попул. літ.); // Центр, осередок розвитку чого-небудь. Називаючи університет вогнищем культури, ми вже самою назвою даємо йому високу оцінку (з наук.-попул. літ.). 4. іст. Князівський дім. Серед адміністрації князівського господарства були: огнищний тіун, управитель всього князівського дому – огнища (з наук. літ.). ◇ (1) Дома́шнє (роди́нне, сіме́йне) во́гнище – своя оселя, родина, сім'я. По довголітній розлуці він вернув до свойого [свого] домашнього огнища! (І. Франко); Святиня сiмейного вогнища є тим мiсцем, де сама природа спрямовує, здiйснює i забезпечує рiвновагу людських сил (Р. Андріяшик); – Ставши під сухими дубами, обернулась на своє родинне вогнище, яке пригасло ось такої прикрашеної в цвіт і щебет вродливої весни... (Є. Гуцало).