вогнище[во́гнище]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
во́гнище ( розм. о гнище), -а, с. 1》 Купа дров, хмизу і т. ін., що горить. Дом а шнє (род и нне, сім е йне) в о гнище — своя оселя, родина, сім'я. 2》 Місце, де розкладали вогонь. 3》 перен. Джерело, місце, звідки що-небудь поширюється; центр, зосередження чого-небудь.
ВО́ГНИЩЕ, а, с. 1. Купа дров, хмизу і т. ін., що горить. [Карпо:] Розкладу вогнище, ляжу та й буду думати (М. Кропивницький); В степу блимали вогнища, надходила ніч (М. Хвильовий); Осторонь тьмяно вбирав у себе кволі вогники військовий казанок, а коло нього – зібгана солдатська шинеля. Горобенко глухо сказав до лави: – Тут огнище і шинеля... (Б. Антоненко-Давидович); Треба буде перепливти через річку, швидко назбирати дров на тім боці і розпалити вогнище (І. Багмут); Кияни верталися до своїх осель. З домів частіше віяло .. запахом готованої на “буржуйках” чи на маленьких огнищах звичної, дуже нещедрої людської їжі (М. Бажан); Подекуди вже палили вогнища з сухого бур'яну, біля них грілися трудармійці (Григорій Тютюнник). 2. Місце, де розкладають вогонь. На підлозі житла на однаковій віддалі одне від одного знаходилися три вогнища з кістковим і дерев'яним вугіллям (з наук. літ.). 3. перен. Джерело, місце, звідки що-небудь поширюється. Тихович побачив, що комісія не змогла злокалізувати філоксеру, не пустити її за межу звісних уже комісії філоксерних вогнищ (М. Коцюбинський); Родина Косачів .. вважалася зразком чемності та гостинності, вогнищем, до якого тягнулися всі, кому дорогі були національні традиції (М. Олійник); Коливання ґрунту виникають від поштовху в глибині Землі. Це місце звуть вогнищем, або центром землетрусу (з наук.-попул. літ.); // Центр, осередок розвитку чого-небудь. Називаючи університет вогнищем культури, ми вже самою назвою даємо йому високу оцінку (з наук.-попул. літ.). 4. іст. Князівський дім. Серед адміністрації князівського господарства були: огнищний тіун, управитель всього князівського дому – огнища (з наук. літ.). ◇ (1) Дома́шнє (роди́нне, сіме́йне) во́гнище – своя оселя, родина, сім'я. По довголітній розлуці він вернув до свойого [свого] домашнього огнища! (І. Франко); Святиня сiмейного вогнища є тим мiсцем, де сама природа спрямовує, здiйснює i забезпечує рiвновагу людських сил (Р. Андріяшик); – Ставши під сухими дубами, обернулась на своє родинне вогнище, яке пригасло ось такої прикрашеної в цвіт і щебет вродливої весни... (Є. Гуцало).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 15 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | во́гнище | во́гнища |
| Родовий | во́гнища | во́гнищ |
| Давальний | во́гнищу | во́гнищам |
| Знахідний | во́гнище | во́гнища |
| Орудний | во́гнищем | во́гнищами |
| Місцевий | во́гнищі / во́гнищу | во́гнищах |
| Кличний | во́гнище | во́гнища |
Написання і вимова
- Правопис
- во́гнище іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Во́гнище, звич. о́гнище, -ща Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- во́гнище [вогниешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
домашнє (родинне, сімейне) вогнище
Своя оселя, родина, сім’я. По довголітній розлуці він вернув до свойого (свого) домашнього огнища! (І. Франко); — Ставши під сухими дубами, обернулась на своє родинне вогнище, яке пригасло ось такої прикрашеної в цвіт і щебет вродливої весни... (Є. Гуцало)
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…, але передусім він такий досвідчений мандрівник — у нього за собою сотні кілометрів, та вже в самих тільки цих наших Карпатах у нього находжено десятки найскладніших маршрутів, і вогнище він розпалює з одного єдиного сірника. Зрештою, невже він досі не вибрався б із того пралісу, не такого вже й дрімучого? До того ж, стільки орієнтирів: дерев’яні щити, просіки, ст…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 2 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger