вогонь[вого́нь]

вого́нь (розм. огонь), -гню, ч. 1》 тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я. Мандрівний (блукаючий) вогонь — блідо-синє світіння, що виникає під час згоряння болотного газу – метану. Антонів вогонь заст. — зараження крові; гангрена. Викликати вогонь на себе — перебирати на себе найважче, першому наражатися на небезпеку, брати на себе відповідальність. Лінія вогню — найважче, найнебезпечніше місце. 2》 тільки одн., перен. Душевне піднесення, натхнення. || чого і без додатка. Пристрасть, запал. || Про того, хто має дуже енергійну, запальну вдачу. 3》 Те саме, що вогнище 1). 4》 Світло сонця, освітлювальних приладів. || перен. Блиск очей, що звичайно відображає якийсь внутрішній стан людини. 5》 тільки одн., розм. Про жар, підвищену температуру тіла. 6》 тільки одн. Стрільба з гвинтівок, гармат і т. ін. 7》 у знач. виг. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти.

ВОГО́НЬ (розм. ОГО́НЬ), гню́, ч. 1. тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й випромінюють сліпуче світло; полум'я. У великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно (М. Коцюбинський); Підкинули іще одно поліно, Воно стріляло, схоплене вогнем (М. Бажан); * Образно. Сіємо – сіємо – сіємо буйні червоні цвіти... Бурями сійтеся, бурями, маки – червоні вогні (В. Чумак). 2. тільки одн., перен. Душевне піднесення, натхнення. Та не має такої сили мій вогонь! І от чому він не потішив мене в моїй тузі великій (Леся Українка); – Е, мало лишилось од того колишнього Грицька – занепав зовсім: не ті вже кучері з-під кашкета .. Та й у грі – нема вогню, ледве пілікає (А. Головко); Засвітивсь у мені натхненний вогонь, і я вирішив: коли звільнюся з напасті, звернуся до світу зі своїм Словом (Валерій Шевчук); // чого і без дод. Пристрасть, запал. [Кречет:] Коли вогонь шукання гасне... холоне серце від утоми (О. Корнійчук); Вогнем, жагою, пориванням Вона [М. К. Заньковецька] серця палила всім. Страждання граючи, стражданням Сама була вона живим (М. Рильський); // Про того, хто має дуже енергійну, запальну вдачу. Параска в її літа вогонь-дівка була. Весела, співлива... (К. Гордієнко); – Вогонь, не дівчина, – сказав Зуб .. В неї горить усе під руками (В. Собко). 3. Те саме, що во́гнище 1. Коло одного шатра горить багаття, висить казанок, а коло вогню сидить циганка в червоній хустці на голові (І. Нечуй-Левицький); [Лев:] От ліпше хмизу пошукай по лісі та розпали вогонь (Леся Українка); Не доходячи до байрака, він помічав у густоліссі, не так далеко від смолокурні, золотий кущик вогню (М. Стельмах). 4. Світло сонця, свічки, вогнища, освітлювальних приладів. О. Хведор підняв чарку проти свічки. Кришталева чарка неначе засміялась проти вогню (І. Нечуй-Левицький); Повільно врізалися [новобудови] в тайгу сліпучими лезами електричних вогнів (О. Донченко); Темно по хатах. Тільки в Матюхи всі вікна в огнях (А. Головко); Поїзд рушив. Київ замиготів цятками вогнів, повернувся в танку на захід і зник за печерськими горами (Б. Антоненко-Давидович); // перен. Блиск очей, що звичайно відображає якийсь внутрішній стан людини. Музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! (Леся Українка); Очі йому горять упертим вогнем (І. Микитенко). 5. тільки одн., розм. Про жар, підвищену температуру тіла. [Комісар:] Важко, товариші... Вогонь пішов у ноги, руки, у жилах розійшовся... (О. Корнійчук); Пекла і вогнем розливалася рана У лівім плечі під корою бинтів (Л. Первомайський). 6. тільки одн. Стрільба з гвинтівок, гармат і т. ін. Справа і зліва озвалися кулемети, взялися люто сікти по мосту перехресним вогнем (О. Гончар). 7. у знач. виг. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти. Один з солдатів раптом скочив на вікно, розбив його кулаком і подав команду: – Вогонь! (О. Довженко). Вести́ / повести́ вого́нь див. вести́; Видува́ти (видму́хувати) вого́нь див. видува́ти; Відкрива́ти (зніма́ти) / відкри́ти (зня́ти) вого́нь (пальбу́) див. відкрива́ти; (1) Ві́чний вого́нь: а) (бібл.) пекло. Тоді скаже [Ісус Христос] й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований (Біблія. Пер. І. Огієнка); б) вогонь, який ніколи не згасає на могилі загиблого воїна. Знайди безіменну могилу солдата І вічний вогонь, що над ним пломеніє! (Л. Забашта); Кла́сти / покла́сти бага́ття (вого́нь, ва́тру) див. кла́сти; (2) На пові́льному вогні́ – на невеликому вогні, який довго і слабо горить. Зараз привідця бунтарської зграї отаман Путивль буде живцем засмажений у мідній бочці на повільному вогні (В. Чемерис); М'ясо з грибами тушкувалося на повільному вогні (із журн.); Пали́ти вого́нь (ого́нь, сві́тло і т. ін.) див. пали́ти¹; Полива́ти / поли́ти вогне́м (мета́лом, свинце́м і т. ін.) див. полива́ти; (3) Поті́шні вогні́, заст. – феєрверк. В альтанці .. розмістився оркестр; тільки-но господиня махнула рукою, він гримнув урочистий полонез, – ту ж мить спалахнули потішні вогні, що осяяли червоними, смарагдовими, голубими, золотими тонами і кущі, і дерева, і гостей (М. Старицький); Посол Гваріента з Корбом були запрошені від царя в заміський дім князя Ромодановського помилуватися потішними вогнями (Ю. Мушкетик); (4) Терно́вий вого́нь (ого́нь), нар.-поет. – велике, яскраве вогнище. Стали козаки вечора дожидати, Стали терновії огні розкладати (з думи); Вабила мене осінь тими жаркими терновими огнями, височенними, кучерявими, тріскучими, що ми, сільські пастушата, розкладали в полі холодного, похмурого ранку з сухого картоплиння (С. Васильченко); Трима́ти під вогне́м див. трима́ти; (5) Щі́льний вого́нь – снаряди, кулі, які летять часто, суцільною смугою, масою. Наступ відбувався в супроводі щільного вогню (із журн.). △ (6) Анто́нів вого́нь – застаріла назва гангрени. Про збереження життя цій людині турбувалось ціле село.…