возний[во́зний]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ВО́ЗНИЙ, ного, ч., іст. Судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві та в Україні (до XIX ст.). [Наталка:] Ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (І. Котляревський); Чи був ще в 1817–1818 роках возний – не знаю, у законах я не зміг знайти, коли цей титул скасовано (Панас Мирний); Загомоніли міщани: – .. Наш пан возний заручився... Завзятий юриста, з живого і з мертвого здере (І. Пільгук); Під час Руїни паралельно функціонують козацька й міська юрисдикції. Професійний юридичний корпус представлений як козацькими, так і міськими судовими урядовцями від генеральних та полкових суддів до війтів, бурмістрів, райців, возних і судових писарів (з наук. літ.).
«возний» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 15 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | во́зний | во́зні |
| Родовий | во́зного | во́зних |
| Давальний | во́зному | во́зним |
| Знахідний | во́зного | во́зних |
| Орудний | во́зним | во́зними |
| Місцевий | во́знім / во́зному | во́зних |
| Кличний | во́зний | во́зні |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| во́зні | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
Втім, забили барабани, І валить народ юрбами Там, де возний судовий Став на бочку й викрикає: "Хто охоту й гроші має, Най іде в базар новий! У базарі, добрі люде, Ліцитац’я зараз буде! Там купець єсть Бен-Омар; Пахощами він торгує, – От у нього ліцитує Суд за довг увесь товар".
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)
Вікіпедія
Возний
Во́зний — судовий урядовець у Польщі, Литві, Україні до 19 століття.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%B9