волиняни[волиня́ни]

ВОЛИНЯ́НИ, я́н, мн. (одн. волиня́нин, а, ч.; волиня́нка, и, ж.). 1. Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило у верхів'ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип'яті. У верхів'ях Західного Бугу і правих приток верхньої течії Прип'яті до утворення давньоруської держави жили дуліби, або волиняни (вони ж бужани) (з наук. літ.); Волиняни – це пізніша назва дулібів, які згадуються у VI–VII ст. у зв'язку з аварськими завоюваннями (з наук. літ.). 2. Жителі Волині або ті, що родом із Волині. Тепер Мстиславу Романовичу потрібно було думати не про те, як допомогти галичанам, волинянам та половцям, а як урятувати своїх киян та чернігівців (В. Малик); Нашу мову збагачували степовики-корифеї, волинянка (чи поліщучка) Леся Українка, галичанин Франко, покутянин Стефаник, буковинець Федькович, слобожанин Хоткевич і багато інших (із журн.); * Образно. Волиняни – це поміркованість, доброта й душевність (з газ.).