володіти[володі́ти]

володі́ти - і ю, - і єш, недок. , ким , чим . 1》 Мати що-небудь у своїй власності. || Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом і т. ін.). 2》 також без додатка . Те саме, що володарювати . 3》 перен. Мати можливість підкоряти когось своєму впливові, своїй волі. || Опановувати, охоплювати когось (про думки, почуття). 4》 Уміти діяти, користуватися чим-небудь. || Добре знати що-небудь. Волод і ти пер о м — пишучи, майстерно викладати свої думки. 5》 Бути спроможним рухати частинами свого тіла. Волод і ти соб о ю — уміти стримувати себе, триматися врівноважено, спокійно.

ВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., ким, чим. 1. Бути наділеним правом користуватися чим-небудь або мати що-небудь у своїй власності. – А закон про вибори установлює, що всі ті, хто володіють наділеною землею, вибирають окремо від власників (Панас Мирний); – Всі багатства країни належатимуть тим, хто працює. Земля, заводи, отакі ліси, як цей, всім володітиме народ (А. Шиян); // Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом, словом і т. ін.). Володіючи непоганим голосом, часом захоплювала [Любов Прохорівна] співом навіть батьків (Іван Ле); Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову (О. Гуреїв); Королева наказала Філостратові заступити чергу, і він почав: – Шановнії мої пані, гарна то річ – усюди словом добре володіти, та найкраще, на мою думку, коли те вміння не покидає нас у пильній потребі (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо). 2. також без дод. Те саме, що володарюва́ти. Довгі дні і довгі літа Володів той князь щасливо (І. Франко). 3. перен. Мати можливість підкоряти когось своєму впливові, своїй волі. Здається, що полем бою володіють не десятки залізних страховиськ, а ці два юнаки (Н. Рибак); Для неї краще позбутися суперниці, щоб потім безроздільно володіти Прохором (А. Шиян); // Опановувати, охоплювати когось (про думки, почуття). Усякий страх покинув хлопця. Ним володіла одна тільки думка (О. Ільченко); Вона теж відчувала те піднесення, яке володіло всіма робітниками цеху (В. Собко). 4. Уміти діяти, користуватися чим-небудь. – Про мене байдуже, яких вона [скрипка] майстрів, а володієш ти нею добре (Іван Ле); Шаблю носить той, хто нею добре володіє (О. Корнійчук). 5. Добре знати що-небудь. Михайло володів польською мовою, як уроджений поляк (Олесь Досвітній); Карл-Йозеф набрав її телефонний номер, раптово згадавши, що вона володіє його мовою, а це значить, він зможе почуватись куди вільніше (Ю. Андрухович); Є багато диригентів, які однаково добре і віртуозно володіють як хоровою, так і оркестровою технікою тактування і диригування (з навч. літ.). 6. Бути спроможним рухати частинами свого тіла. Все жаліється [баба] та жаліється Мотрі: – Отже, дочко, щось мені погано... руками й ногами зовсім не володію (Панас Мирний); Руки у неї тремтіли. Вона насилу володіла своїми руками (О. Копиленко). (1) Володі́ти перо́м – мати здібності майстерно викладати на письмі свої думки. Чоловік він був енергійний, непогано володів пером (В. Канівець). ◇ (2) Володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю – триматися врівноважено та спокійно; вміти стримуватися. І якщо слова його звучали немовби байдуже, то погляд цей показав їм, що він зовсім не спокійний, що він лише добре володіє собою (Ю. Шовкопляс); Джен ледве помітно здригається, але зразу ж оволодіває собою (В. Собко); – Куди ведеш полоненого? – намагаючись оволодіти собою, але все ще блідий, промовив офіцер (Ю. Бедзик).