воріженьки[воріже́ньки]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
воріже́ньки рідко ворож е ньки, -ів, мн. , нар.-поет. Вороги.
ВОРІЖЕ́НЬКО, рідше ВОРОЖЕ́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Ворог (у 1, 2 знач.). Насудяться воріженьки, – Дівка заміж піде (з народної пісні); Б'ється-б'ється Довбуш, рубає панів у пень, а кінця не видно: багато було вороженьків (з легенди); Не співає чорнобрива, Кляне свою долю. А тим часом вороженьки чинять свою волю (Т. Шевченко); Лукія .. заспівала на весь голос: “.. Брешіть, брешіть, воріженьки, – я вас не боюся!” (О. Донченко); – От якби билися отак усі, всі! І з самого початку! Ми б того проклятого воріженька давно загнали на піч (І. Багряний).
«воріженько» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
(заломила руки) — Ой, доки ви, діти мої , самі виростали,— не свистали "воріженьки", а ворогами ще й прелютими стали...
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger (base form воріженько)