впровадити[впрова́дити]

(докон. до впроваджувати / див. впроваджувати) впрова́джувати (упров а джувати), -ую, -уєш, недок. , впров а дити (упров а дити), -джу, -диш, док. , перех. 1》 до чого , у що . Уводити когось куди-небудь. || перен. Втягати в що-небудь. || перен. Надавати певного стану. 2》 Уводити що-небудь у дію, у практику і т. ін.

(докон. до впроваджувати / див. впроваджувати) ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПРОВА́ДИТИ (УПРОВА́ДИТИ), джу, диш, док. 1. кого, що до чого, у що. Уводити когось куди-небудь. Поки ревнивець вартує коло дверей, жінка впроваджує до себе коханця через горище (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо); Женя привітала батька весело, впровадила до своїх покоїв (І. Франко); Усього мого вiйська я в город не впроваджу, лиш два полки (Б. Лепкий); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); // перен. Втягати в що-небудь. Нехай же та личина люта, Що нас впровадила в війну, І ганьбою до всіх надута, Походить більш на сатану (І. Котляревський); // перен. Надавати певного стану. То [читання] мене впроваджує в сатиричний настрій (Леся Українка); Щоб впровадити її в поновний гумор, я впевняю її, що герб Обринських .. при її розстроєнні блідне (О. Кобилянська). 2. що і без прям. дод. Уводити що-небудь у дію, у практику і т. ін. Він з бригадою .. впроваджує механізоване доїння (І. Волошин); Сотник одержав вказівку повертатись додому, до своєї Золотарівки, й упроваджувати в життя нові закони (М. Циба); Поки що ж дими димлять у реальності, а фільтри існують у мріях ентузіастів. Микола вважає, легше винайти, аніж впровадити (О. Гончар).