вражати[вража́ти]

вража́ти I (ураж а ти), - а ю, - а єш, недок. , вр а з и ти (ур а з и ти), вр а ж у , вр а з и ш, док. , перех. 1》 Викликати почуття подиву, захоплення тощо; дивувати. Враж а ти о ко ( о чі) — дивувати незвичайним виглядом, ситуацією. 2》 Завдавати душевного болю, жалю. || Завдавати неприємності; ображати. Враж а ти в с а ме с е рце — завдавати душевного болю. II див. уражати .

ВРАЖА́ТИ¹ (УРАЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВРА́ЗИ́ТИ (УРА́ЗИ́ТИ), вра́жу́, вра́зи́ш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Викликати почуття подиву, захоплення і т. ін.; дивувати. Її вражала розкішна картина осінньої природи (М. Коцюбинський); Перш усього вся власна особа [панни] .. уражала своєю паризькою неподільністю штучного й натурального в найменшому рухові й слові (Леся Українка); Сенсації, як відомо, передовсім вражають емоційно, змушують людську уяву фантазувати (М. Слабошпицький); Мене трохи вразили стосунки мiж господарями, я так i не дотямив, хто з них тут перший, але нехай собi живуть, як умiють (Р. Андріяшик). 2. кого. Завдавати душевного болю, жалю. Ніколи ще страждання так гостро не вражало її (О. Довженко); Мотря, качаючись на печі, цілісіньку ніч не спала – теж плакала. Так її вразили лихі речі (Панас Мирний); // Завдавати неприємності; ображати. Ураз розмови припинились, усі притихли. Ця раптова мовчанка при його наближенні вже тепер не дуже вражала й злостивила бая (О. Донченко); Не пишете та й не пишете, я вже боюся, чи Вас чим не прогнівив або не вразив (В. Стефаник). ◇ (1) Вража́ти / вра́зити [в са́ме] се́рце (се́рде́нько) кого, чиє: а) завдавати кому-небудь великих страждань, душевного болю. Вона зараз впізнала того, що недавно вразив її в саме серце (І. Нечуй-Левицький); б) дуже хвилювати, тривожити. Вони [згарища] дивно якось вражали її серце (І. Франко); З одного червоноармійця сповзла шинель, і жовтий лоб, неприродно випуклий і кістлявий, вразив комбрига в саме серце (Ю. Бедзик); (2) Вража́ти о́ко (о́чі, зір) – дивувати незвичайним виглядом або чимсь особливим. Ці купи людей були доволі мальовничі на ясному сонці. Тільки зовсім обголені лиця в чоловіків та дідів неприємно вражали очі (І. Нечуй-Левицький); Безсмертний той народ, що береже і шанує свої пам'ятники. Подивіться на Дрезден. Як вражають зір витончені будови в стилі бароко (І. Пільгук); Оленка не вражала око з першого погляду. Зате, хто погляне вдруге – навряд чи відірветься (М. Ю. Тарновський); Всевладний час зродив краси взірець, Що досконалістю вражає зір (Д. Паламарчук, пер з тв. В. Шекспіра); Попада́ти (влуча́ти, вража́ти) / попа́сти (влу́чити, вра́зити) на (в) [са́ме] болю́че (живе́, найболю́чіше і т. ін.) мі́сце див. попада́ти. ВРАЖА́ТИ² див. уража́ти¹.