втрачати[втрача́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ВТРАЧА́ТИ див. утрача́ти .
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: втрача́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | втрача́ю | втрача́ємо / втрача́єм |
| 2 особа | втрача́єш | втрача́єте |
| 3 особа | втрача́є | втрача́ють |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | втрача́тиму | втрача́тимем / втрача́тимемо |
| 2 особа | втрача́тимеш | втрача́тимете |
| 3 особа | втрача́тиме | втрача́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| втрачать | інфінітив |
| втрача | теперішній, однина, 3 ос. |
Написання і вимова
- Правопис
- втрача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Втрача́ти, -ча́ю, -ча́єш Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
втрачати / втратити ґрунт під ногами
Переставати бути впевненим у собі, в своїх силах, бути позбавленим того, на чому тримається суспільне чи службове становище, світогляд і т. ін. Усі перевертні (пани) почували своє велике горе, що вони вже втратили усі.. “рухомі й лежачі добра” та маєтності на Україні, може й навіки, втратили народний ґрунт під ногами (І. Нечуй-Левицький). втрачати / втратити лік чому. 1. Перестати рахувати, збиватися в підрахунках. — Втративши лік годинам і дням, жив Анатолій у тому вагончику (М. Руденко). 2. Чого-небудь дуже багато. — Я втратила лік його зрадам (А. Дімаров). втрачати / втратити форму. Переставати бути здатним найкраще виявляти сили, вміння,…
Фразеологічний словник української мовивтрачати / Втратити лік чому
Перестати рахувати, збиватися в підрахунках. — Втративши лік годинам і дням, жив Анатолій у тому вагончику (М. Руденко). 2. Чого-небудь дуже багато. — Я втратила лік його зрадам (А. Дімаров).
Фразеологічний словниквтрачати (тратити) / втратити (стратити) розум (глузд)
Переставати нормально мислити, поводитися; ставати божевільним. — Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, де ж таки — ходить та й ходить, аж до сусідньої області забивається, гасає, як той Марко по пеклу (Ю. Яновський); Хто глянув би збоку на цей розгардіяш, міг би подумати, що тут люди втратили глузд і тільки шаленіють, не тямлячи себе, замкнуті в цій клітці, сповнені пекучої задухи (О. Гончар); — Вона стратила розум, збожеволіла,— загомоніли молодиці (І. Нечуй-Левицький); Якого страху набралася вона тоді в поганім тім млині, мало розуму не стратила (О. Кобилянська). 2. Бути неспроможним обдумано діяти у складній ситуації; гу…
Фразеологічний словниквтрачати (губити, тратити) / втратити (згубити, стратити) голову
Виявлятися нездатним обдумано, розсудливо діяти, поводитися (перев. у складній ситуації). Звірячий жах ганяв його по хаті, од дверей до дверей, а він намагавсь гамувати його і весь тремтів.— Не втрачай голови…— говорило щось у ньому (М. Коцюбинський); Романюк: Не бійся: твій тато не з тих, хто голову губить… (О. Корнійчук); Та не було часу на бідкання, а Мстислав не був з тих, що тратять у скруті голову (Ю. Опільський); Я сам голову згубив — скочив на ноги та як гукну на повний голос: Браво, Манюрка! (Ю. Яновський); Найменша дитина тяжко заслабла на запалення в легенях, і ми зовсім стратили голову та живемо як у тяжкому сні (М. Коцюбинський)…
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
…ва з дідком у присмерку на роздоріжжі. Але тому, що всі інші бажання були здійсненні, вони перестали його цікавити, а від цього життя ніби попливло кудись в інший бік: квіти стали втрачати яскравість, свіжість і запах, сонце — тепло й сяйво, а в сміху чоловікові щораз частіше вчувався плач.
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 6 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger