відбуватися[відбува́тися]

відбува́тися - а юся, - а єшся, недок. , відб у тися, -б у дуся, -б у дешся; мин. ч. відб у вся, -л а ся, -л о ся; мн. відбул и ся; док. 1》 тільки 3 ос. Проходити, мати місце, тривати; здійснюватися (про роботу, події тощо). 2》 чим . Не бажаючи робити що-небудь належним чином, обмежуватися чимсь незначним. 3》 перев. док. Зазнати чого-небудь, перетерпіти що-небудь менше, ніж можна було чекати. 4》 від чого , розм. Уникати чого-небудь небажаного.

ВІДБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДБУ́ТИСЯ, бу́дуся, бу́дешся; мин. ч. відбу́вся, ла́ся, ло́ся; мн. відбули́ся; док. 1. тільки 3 ос. Проходити, тривати; здійснюватися. Всередині цього другого будинку – велика світлиця, куди ми збираємося .. втішати себе всякими забавками – музикою, співами, виставами, що відбуваються кожного тижня в неділю (Панас Мирний); В близькому селі відбувалася в церкві служба Божа (І. Багряний); Поки відбувався касаційний період, натхненник і проектувальник СІЗО став його першим і єдиним поки що в'язнем (Б. Антоненко-Давидович); Ніч. Великий курінь, де відбувається рада старшин Запорізької Січі (О. Корнійчук); Тож ніхто, крім самого Артура Пепи, не міг знати, що все це з ним відбувається саме через втрату любові (Ю. Андрухович); Зважено було, що шлюб має відбутися через два тижні (Леся Українка). 2. чим. Не бажаючи робити що-небудь, ухиляючись від чогось, обмежуватися чимось незначним, несуттєвим. Оце на перших порах понаписую такі листи, а потім буду переважно одкритками [листівками] відбуватись, бо інакше не ставатиме часу на роботу (Леся Українка); Нас впустили на кухню і хотіли цим одбутися (І. Рябокляч). 3. перев. док. Зазнати чого-небудь неприємного меншою мірою, ніж можна було чекати. В однім місці я мало не вскочив у безодню трясовини, але притримався за дружину. Я відбувся тим, що права моя нога геть вище колін облипла грязюкою (Олесь Досвітній). 4. від чого, розм. Уникати чого-небудь небажаного. Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання (І. Нечуй-Левицький). ◇ (1) Відбува́тися / відбу́тися жа́ртом (жа́ртами) – намагатися жартом вийти з неприємного становища або уникнути прямої відповіді, виконання чого-небудь. Коли заходила мова про виїзд з міста, дружина відбувалася жартами (Ю. Збанацький); – Не пущу одного, досить з мене, – раптом заявила Марія Дмитрівна таким тоном, ніби чоловік тільки те й робив увесь вік, що по евакуаціях віявся. Спочатку хотів жартом відбутися: – Якщо без праника, візьму... (Микита Чернявський); – Це я йому пораяла жупанця скинути, хоч міг би скинути і в хаті, але пан дяк відбувся жартом, сказавши, що ніяка нетіпаха такого потертого жупанця не вхопить, але тут він помилився, бо таки вхопила (Валерій Шевчук); (2) Де́шево (ле́гко) відбу́тися – уникнути можливих дуже важких наслідків чого-небудь. – Тільки ще один, крім нього [Артема], був легко поранений. – Ну, ще ми дешево одбулись! – озвавсь котрийсь (А. Головко); А “тридцятьчетвірка” легко відбулася – зосталася зяюча дірка на башті біля напису “Гвардія” (Є. Доломан); – Ось, – показав фельдфебель безпалу ліву руку, – бачив, як одчесало? Мов бритвою! – Скажи спасибі, що дешево відбувся (П. Загребельний).