відвоювати[відвоюва́ти]

(докон. до відвойовувати / див. відвойовувати) відвойо́вувати -ую, -уєш, недок. , відвоюв а ти, - ю ю, - ю єш, док. 1》 перех. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. 2》 перех. , перен. Боротьбою, працею, переконуванням і т. ін. домагатися чого-небудь. 3》 тільки док. , неперех. Закінчити, перестати воювати. 4》 тільки док. , перех. Провоювати певний час.

(докон. до відвойовувати / див. відвойовувати) ВІДВОЙО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. що. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. – За п'ятсот год передніше один пра-пра-пращур-щур парапетів напав на наше царство і одвоював од нас оті землі, поля та сіножаті (І. Нечуй-Левицький); Ярослав і Мстислав в 1031 р. відвоювали Червенські міста, захоплені в 1018 р. Болеславом Хоробрим (з наук. літ.). 2. кого, що, перен. Боротьбою, працею, переконуванням і т. ін. домагатися кого-, чого-небудь. Здоровий поклик до життя, до праці знову відвойовував свої права (Я. Качура); Він посувався [у натовпі] наперед уже повільно, але не відступав, одвойовуючи крок за кроком, щоб дійти до машини (Г. Епік); Ми тут [у Каховці] одвоюємо землю у спеки (В. Бичко); Щаслива і я. І горда. Адже це я тебе [коханого] відвоювала в тієї нечисті, адже це я витягла тебе з того бруду, в якому ти погрузав (В. Речмедін); // Повертати, забирати втрачене або належне чому-небудь. Хоча відвоювати 50 % ринку, як це було до впровадження квот, ВАЗам навряд чи вдасться, вийти цього року на 35 % частки українського ринку, схоже, є цілком можливим (з газ.); У червні гривня відвоювала у долара 0,3 % (з газ.). 3. тільки док. Закінчити, перестати воювати. Він мужик, йому земля потрібна, та й відвоював давно, ще на японській війні (І. Цюпа). 4. тільки док., що і без прям. дод., розм. Провоювати певний час; закінчити воювати. Одвоював своє Твердохліб (А. Хижняк).