відгукуватися[відгу́куватися]

відгу́куватися -уюся, -уєшся, недок. , відгукн у тися, -н у ся, -н е шся, док. 1》 Гукати у відповідь на чий-небудь поклик. || Відповідати на звертання; відзиватися. || Давати звістку про себе. || перен. На дію відповідати іншою дією. 2》 перен. Виражати своє ставлення до яких-небудь подій, явищ і т. ін. || Виявляти співчуття, готовність сприяти чому-небудь. 3》 Відбиватися (про звук); відлунювати. 4》 перен. Позначатися на кому-, чому-небудь.

ВІДГУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДГУКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1 . Гукати у відповідь на чий-небудь поклик. Як гукають, так і одгукуються (Номис); Механік, що мав сильний голос, загукав, але ніхто не відгукувався (М. Трублаїні); – Івасю! Івасю! – трохи перегодом гукав Грицько, несучись полем до бурти. – Чого? – одгукнувся Івась, забуваючи про недавню спірку (Панас Мирний); * Образно. Ніч одгукнулась ще двома пострілами (А. Головко); // Відповідати на звертання; відзиватися. – Батьку, – з одчаєм відгукується хлопець, – вона [Палазя] мене до нещастя доведе! (Ю. Яновський); В двері постукали. І коли Наринський одгукнувся, в кабінет увійшов Русевич (Ю. Шовкопляс); // Давати звістку про себе. Є в неї три сини, але всі вони десь далеко і тільки час від часу відгукуються листами (О. Гуреїв); Українці, браття милі, Відгукніться, де ви є (П. Грабовський); // перен. На дію відповідати іншою дією. З блакитної високості впаде на землю сріблом жайворонкова пісня, .. а широкий степ відгукнеться на ті згуки тихим шелестінням тирси (М. Коцюбинський); Захар чув, що від мосту міномет двічі відгукнувся на ворожі постріли (Іван Ле); Несподівано зазвучав баян, і зразу на другому кінці площі відгукнулася весела пісня (В. Собко). 2. перен. Виражати своє ставлення до яких-небудь подій, явищ і т. ін. Дуже мені бажалося відгукнутись на Ваші ласкаві запросини – прислати що до збірника (М. Коцюбинський); На заклик вступати до легіону Українських січових стрільців добровільно відгукнулося близько семи тисяч юнаків (з наук.-попул. літ.); // Виявляти співчуття, готовність сприяти чому-небудь. Ось навіть він, хлопець з щирою душею, здатний відгукуватися на страждання й лихо (О. Бердник); Хай же ніч минеться, ранок усміхнеться І до серця серце знову відгукнеться (Т. Масенко). 3. Відбиватися (про звук); відлунювати. Луна стихала далеко десь в лісі, а там далі знов одгукувалась дрібно та часто (І. Нечуй-Левицький); Самотньо й лунко одгукується в німих стінах [класу] моя помірна хода (С. Васильченко); Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна в просвіжілім повітрі (П. Тичина). 4. перен. Позначатися на кому-, чому-небудь. Пішла ворожнеча між старим і новим. Та ворожнеча і те змагання одгукнулися не в одному тільки чиновному стані, .. одгукнулися й у сім'ї (Панас Мирний); Поразка Ігоря великим горем відгукнулась на Русі: похід коштував народові великих жертв (з навч. літ.).