віддавати[віддава́ти]

віддава́ти -даю, -даєш, недок., віддати, -дам, -даси, док. 1》 перех. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне). Віддавати (віддати) Богові (Богу) душу — умирати, гинути. 2》 перех. Виділяти із себе тепло, холод і т. ін. в навколишнє середовище. 3》 неперех., чим, за що, перен., розм. Віддячувати за що-небудь, платити такою ж мірою. 4》 перех. Давати, передавати, вручати комусь кого-, що-небудь. 5》 перех. Давати комусь що-небудь для користування, у власність; відмовлятися від чого-небудь свого на чиюсь користь. || розм. Подавати на стіл їжу. || перен. Присвячувати комусь або чомусь що-небудь (пісні, думи тощо). || перен. Витрачати час, сили, здоров'я і т. ін. на що-небудь. || перен. Жертвувати кимсь або чимсь заради кого-, чого-небудь. Віддавати (віддати) душу (серце) кому — щиро, віддано любити когось. 6》 перех. Давати щось куди-небудь або кому-небудь з певною метою. || Відправляти когось куди-небудь з певною метою (в науку, найми, військо й т. ін.). Віддавати на поталу — ставити в умови приниження, зневаги, знущання; зводити нанівець. Віддавати під суд (до суду) — порушувати проти когось судову справу. 7》 перех., за кого. Видавати кого-небудь заміж. Віддавати заміж — одружувати дочку. 8》 перех., розм. Продавати за певну ціну. || Платити за куплене. 9》 перех. У сполученні з іменниками (перев. дієслівного походження) означає дію, зміст якої визначається значенням відповідного іменника. Віддавати команду. Віддавати перевагу. Віддавати голос — голосувати за кандидата під час виборів. Віддавати данину — ідучи за загальноприйнятими положеннями, настановами, приділяти чому-небудь увагу, виявляти до чого-небудь інтерес. Віддавати належне кому, чому — оцінювати за заслугами, повною мірою кого-, що-небудь. Віддавати останню шану кому — виражати пошану до померлого, прощаючись із ним. Віддавати честь кому — а) приклавши руку до головного убору, вітати когось по-військовому; б) виражати до кого-небудь повагу. 10》 перех. Передавати характерні риси кого-, чого-небудь у творах літератури, мистецтва тощо; відтворювати. 11》 неперех., чим. Мати присмак, запах чого-небудь. || Нагадувати собою що-небудь. || Мати ознаки, властивості чого-небудь. 12》 неперех. Відбивати який-небудь колір, відтінок світла; відсвічувати. 13》 неперех. Відбивати звук, відлунювати. 14》 неперех. Робити різкий рух назад (про зброю і т. ін.). || безос., перен., розм. Передаватися в інше місце тіла (про біль). 15》 перех., мор. Відв'язувати, відпускати, послаблювати (якір, швартові, вітрила тощо). Віддавати кінці — відчалювати від берега (про судна). 16》 неперех., безос., розм. Теплішати.

ВІДДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ВІДДА́ТИ, да́м, даси́, док. 1. кого, що. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне). Коли прийде віддавати, то нема що дати (Номис); – Досить уже, підвередитесь, – жінка з внутрішнім побоюванням і вдячністю кілька разів зупиняла парубка, але він довго не віддавав їй заліплену лопату (М. Стельмах); – Ох, мені лихо! загубила хустку... Коли б хто підняв та віддав (Г. Квітка-Основ'яненко); – Віддати дитину назад якось ніяково... Сам просив, щоб дали... (М. Коцюбинський). 2. що. Виділяти із себе тепло, холод і т. ін. в навколишнє середовище. Ягоди аронії добре віддають сік – вихід його становить до 80 відсотків від ваги плодів (з наук.-попул. літ.); Вода повільніше нагрівається і повільніше віддає тепло, а суша – навпаки (з навч. літ.); Гемоглобін має здатність легко приєднувати кисень і так само легко його віддавати (з навч. літ.). 3. що, спорт. Повертати ударом назад; відбивати. Якщо воротар упіймав шайбу, він відразу ж приймає рішення або здійснити вкидання у своїй зоні, або віддати пас комусь із своєї команди, або здійснити викидання шайби із зони (з наук.-попул. літ.); Замість того, щоб віддати м'яч партнеру, який перебував у вигіднішому положенні, він почав обводити суперників (з газ.). 4. чим, за що, перен., розм. Віддячувати за що-небудь. Глядіть, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро один для одного й для всіх! (Біблія. Пер. І. Огієнка); [Петро:] Його повинність дітей до розуму довести... А їх повинність – віддати батькові тим добром, що за його поміччю добули... (Панас Мирний); До мене самої він і тоді, і потім був таким уважним, що коли б хотіли віддати мірою за міру, то певне б знов математика зрадила б (Леся Українка). 5. кого, що. Давати, передавати, вручати комусь кого-, що-небудь. Він такий педант, що тільки в руки адресатові віддає рекомендовані листи (Леся Українка); – Піду! – сказала Василина. – Посесор звелів мені вернутись сьогодні, він оддав гроші вперед за рік (І. Нечуй-Левицький); Він ніс при собі терміновий пакет, який мав віддати у власні руки контр-адміралу Багрову (В. Кучер). 6. що. Давати комусь що-небудь для користування, у власність; відмовлятися від чого-небудь свого на чиюсь користь. Бувши вдовою, віддавала [пані Чужинська] одну кімнату з харчуванням (В. Підмогильний); Він [Маковей] оддавав свій спирт Хомі (О. Гончар); Якби я багатий, То оддав би я все золото Оцій Катерині (Т. Шевченко); Се вже знають, що землю оддали людям (М. Коцюбинський); // розм. Подавати на стіл їжу. Сяк-так віддавши вечерю, Маруся пішла до корів (Г. Квітка-Основ'яненко); – Робота моя неважка, – витоплю піч, зварю їсти, віддам – і вільна на увесь день (Панас Мирний); // Програвши битву, відступивши, залишати ворогу; здавати. З 1093 р. князь Володимир вів боротьбу проти половців та їх союзника Олега Святославовича, якому був змушений віддати місто Чернігів (1094) (з наук. літ.); // перен. Присвячувати комусь або чомусь що-небудь (пісні, думи і т. ін.). Кожну думу, кожну пісню я Вітчизні віддаю (В. Сосюра); // перен. Витрачати час, сили, здоров'я і т. ін. на що-небудь. Відчуваю .. правдиве поважання до людини, що свій час, свої сили і своє здоров'я оддає для спільного і дорогого нам діла (М. Коцюбинський); Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд, Як гаряче молюся і бажаю Для твого щастя свій віддати труд! (І. Франко); // перен. Жертвувати кимсь або чимсь заради кого-, чого-небудь. Вона віддала свого сина за щастя народів усіх (В. Сосюра); Соломія Антонівна .. віддала своє здоров'я й снагу для того, щоб її рідне село розквітало (О. Бердник). 7. що. Давати щось куди-небудь або кому-небудь із певною метою. Віддаю свою працю до друку (Панас Мирний); Інші подарунки вона ставила далі або віддавала меншій сестрі сховати (Леся Українка); // кого. Відправляти когось куди-небудь із певною метою. Маленьких хлопчиків силоміць забирали в батьків, везли в Стамбул, де віддавали в школи аджемів, які готували майбутніх яничарів (П. Загребельний). 8. кого, за кого. Видавати кого-небудь заміж. Радість і веселощі панували у Володимирі-граді 1261 року: князь Василько віддавав свою доньку Ольгу за чернігівського князя Андрія Всеволодовича (з наук.-попул. літ.); Співає Мар'яна: “Оддай мене, моя мамо, Та не за старого...” (Т. Шевченко); [Максим:] Вірю тобі, моє серце, А що скаже мати? Не віддасть тебе за мене, Бо я небагатий! (М. Кропивницький). 9. що, розм. Продавати що-небудь за певну ціну. [Химка:] А скілько за неї [хату] просять? [Іван:] Хвалились люди, за п'ятсот віддають... (Панас Мирний); В мене овесець важненький, дешево віддам (Г. Квітка-Основ'яненко); // Платити за куплене. – Що ти зробиш йому, гладкому? – думав Андрій .. Він худобу пожалує швидше, бо оддав гроші за неї (М. Коцюбинський). 10. що. У сполученні з іменниками (перев. дієслівного походження) означає дію, зміст якої визначається значенням відповідного іменника. Я оддав наказа [наказ] розіслати роз'їзди на завтра і відпустив його (Л.…