відмова[відмо́ва]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
відмо́ва -и, ж. 1》 Відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін. Відмова від акцепту — документально виражена незгода платника на оплату поданих йому розрахункових документів. 2》 заст. Те саме, що відповідь 1). 3》 тех. Про стан приладу, машини і т. ін., які перестали або не можуть працювати, діяти. || Нездатність пристрою продовжувати автоматичну роботу. Деградовна відмова — відмова, зумовлена природними процесами старіння, зношування, корозії. Конструктивна відмова — відмова, спричинена недосконалістю чи порушенням встановлених правил та (чи) норм проектування об'єкта. Критична відмова — відмова, що може призвести до травмування людей, значних матеріальних збитків чи до інших неприйнятних наслідків. Незалежна відмова — відмова об'єкта, не спричинена прямо чи непрямо відмовою і не зумовлена несправністю іншого об'єкта. Повна відмова — відмова, що призводить до повної неспроможності об'єкта виконувати жодну з потрібних функцій. Повторювальна відмова — самоусувна відмова одного й того ж характеру, що виникає багаторазово. Прихована відмова — відмова, що виявляється під час проведення технічного обслуговування чи спеціальними методами діагностики. Раптова відмова — відмова, яку неможливо передбачити попередніми дослідженнями чи технічним оглядом. Ресурсна відмова — відмова, внаслідок якої об'єкт досягає граничного стану. Часткова відмова — відмова, що призводить до неспроможності об'єкта виконувати частину з потрібних функцій. Явна відмова — відмова, що виявляється візуально чи штатними методами і засобами контролю. Без відмови тех. — без припинення праці, дії певної машини, приладу тощо. До відмови тех. — до можливої межі, до краю.
ВІДМО́ВА, и, ж. 1. Заперечна відповідь на прохання, пропозицію, вимогу і т. ін. – Белял зрікся оддати нам шопу під театр. Послухав репетицію і сьогодні приніс свою одмову (М. Коцюбинський); Роман Петрович сприйняв Ганнину відмову від подарунка без подиву (В. Козаченко). 2. заст. Те саме, що ві́дповідь 1. З щирою повагою до Вас і надіями, що Ви не облишите мене своєю ласкавою одмовою (Панас Мирний); Нема одмови на питання (О. Олесь). 3. техн. Зупинка, неспрацювання механізмів, які перестали або не можуть працювати, діяти. Характерними і принципово важливими видами підготовки космонавти вважають спеціальну підготовку на реальному кораблі й тренажерах, які дають змогу імітувати нормальний політ і відтворювати різні відмови та аварійні ситуації (з газ.). 4. Дія за знач. відмовля́ти 1 і відмовля́тися 1, 3. Необхідні рішуча відмова від політики підтримки виробництва взагалі і перехід до підтримки тих виробництв, які є і повинні бути ядром нової майбутньої економіки (з наук. літ.). ◇ (1) Без відмо́ви: а) не відмовляючи кому-небудь у чомусь. Щось маю ще? Тобі я без відмови Ще посох, і вінок, і келих дам мої (із журн.); б) не дістаючи відповіді від кого-небудь. Катря спала собі безпечним сном, і довго прийшлось Орисі кричати без відмови, доки, помацки посуваючись край стіни, вона випадком не знайшла її на лубках (М. Старицький); в) те саме, що безвідмо́вно. Двигун на випробуваннях працював без відмови (з газ.).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | відмо́ва | відмо́ви |
| Родовий | відмо́ви | відмо́в |
| Давальний | відмо́ві | відмо́вам |
| Знахідний | відмо́ву | відмо́ви |
| Орудний | відмо́вою | відмо́вами |
| Місцевий | відмо́ві | відмо́вах |
| Кличний | відмо́во | відмо́ви |
Написання і вимова
- Правопис
- відмо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Відмо́ва, -ви; відмо́ви, -мо́в Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- відмо́ва [в'ідмова] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
стріляти словами (відмовами)
1. Влучно, дотепно відказувати чи закидати кому-небудь. В’ються вони кругом панянок, .. ведуть веселу-жартівливу розмову, стріляють то сюди, то туди своїми гострими одмовами (Панас Мирний). 2. Говорити поспіхом, скоромовкою. — Пробачте, Артеме Петровичу, тисячу разів пробачте, що я так вдерся несподівано,— поспішливо стріляв словами гість (А. Хижняк)
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…руни, розпізнає крізь обриси Кирилихи ту єдину, ніби нічим і не примітну молодицю (за ним і не такі сохли!), що колись відхилила його залицяння, хоч за ним усі жінки упадали, і та відмова посіяла в його нестійкому серці, яке й саме не знало, чого воно хоче (надто вже Пилипенкові все легко в житті давалося), здивування, навіть трохи обурення, а заразом відчуття чого…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger