відмовлятися[відмовля́тися]

відмовля́тися - я юся, - я єшся, недок. , відм о витися, -влюся, -вишся; мн. відм о вляться; док. 1》 з інфін. Не погоджуватися що-небудь робити. 2》 у сполуч. з дієсл. слухати, служити і т. ін., перен. Переставати діяти (про частини людського організму). 3》 від чого . Не погоджуватися брати що-небудь; не приймати. || також від кого . Покидати, залишати. 4》 чим , а також із спол. що, ніби та ін . Наводити які-небудь докази, часом вигадані, щоб не виконати прохання, наказу.

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. відмо́вляться; док. 1. від чого і без дод., з інфін. Не погоджуватися, не хотіти що-небудь робити, брати участь у певних діях. Люди одмовлялися брати воду з тої криниці (М. Коцюбинський); Підійшов Безвіконний і, почувши, що Татарченко відмовляється їхати, обурився (О. Донченко); Ні від якої роботи дівчина не відмовляється, навіть просить понадурочних годин (О. Гончар); А вже як товариш попросить об чім, то він, здається, з-під землі дістане, а не одмовиться (Марко Вовчок); Зіна відмовилась грати перша, за рояль сіла Ася (О. Іваненко). 2. у сполуч. з дієсл. слухати, служити і т. ін., перен. Переставати діяти, функціонувати (про частини людського організму); відмовляти (у 5 знач.). Він хитався, як п'яний, ноги відмовлялись слухати його (Л. Дмитерко); Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (О. Гончар); Нога затерпла, мабуть, кров туди вже не доходить... І рука ліва якась безсило млява. Це ж там серце близько... Видно, серце вже відмовляється працювати... (В. Нестайко). 3. від чого. Не погоджуватися брати що-небудь. [Марція:] Адже, по східному звичаю, гості не сміють відмовлятись від дарунків (Леся Українка); Музика ніколи не відмовлявся від чарки, пив з усіма, хто запрошував (А. Шиян); Інші відмовлялись з любові до Бога від вищого людського дару – розуму, симулюючи ідіотизм і божевілля (з наук. літ.); // Не визнавати своїм, належним собі, своєї участі в чому-небудь. Слідчий запитує робітника м'ясокомбінату: – Скажіть, ви не відмовляєтесь, що вкрали м'ясо з холодильника? (із журн.); // Відкидати щось як непотрібне. Намагаються [клієнти], щоб усе було дешевше, економніше. А то й взагалі відмовляються від оригінальної, яскравої реклами (В. Владко); Не секрет, що від таких препаратів, як амідопірин, папазол та ряд інших, треба відмовлятися, бо вони застаріли (з газ.); Я [апостол Павло] ради Нього відмовився від усього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа (Біблія. Пер. І. Огієнка); // також від кого. Покидати, залишати. Письменник відмовляється від свого творчого задуму тільки тоді, коли переконується, що він [задум] невірний (Ю. Смолич); Погодитись інженерові-будівельнику, що тут нічого вдіяти не можна, це те саме, що й відмовитися від своєї професії (Іван Ле); Завжди зберігаючи гнів на дуже вчену дочку, що на старість відмовилась від неї, знахарка написала заповіт на онука (Є. Гуцало). 4. чим, також із спол. що, ніби і т. ін. Знаходити привід, щоб не виконати прохання, наказу. Одмовлялась Варка недугою, ніби все нездужає вона (Марко Вовчок); Більше для годиться запросив гостей до вечері.., учителька відмовилась тим, що вже повечеряли (А. Головко).