відмінок[відмі́нок]

відмі́нок -нка, ч. Граматична категорія іменних частин мови, що виражає синтаксичні відношення між словами в реченні. Ор у дний відм і нок грам. — відмінок, який відповідає на питання ким? чим?

ВІДМІ́НОК, нка, ч., лінгв. Граматична категорія іменних частин мови, що виражає синтаксичні відношення між словами у реченні. Рідна мова! В ній слова – як ружі, а самі відмінки – наче вірш (Д. Білоус); Іменник змінюється за такими категоріями, як число і відмінок. Відмінків в українській мові нараховується сім (з навч. літ.). △ (1) Дава́льний відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання кому? чому? Слово “дякувати” в літературній мові керує залежними словами у формі давального відмінка (з навч. літ.); (2) Знахі́дний відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання кого? що? Розрізняють сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і кличний (з навч. літ.); (3) Кли́чний відмі́нок, лінгв. – відмінок, який виражає звертання до особи чи предмета, позначених цим іменником. Короленко вже самим початком оповідання “Судний день”, самим уживанням кличного відмінка, характерного для української мови і майже не вживаного в сучасній російській, вводить нас, я б сказав, в українську атмосферу (М. Рильський); Звичайний приклад візьму навмисне, краса ж така в нім, що серце стисне. Дивися – в кличнім простім відмінку: “Ой не стелися, зелен барвінку...” Одвертий кличний – немов дитинний, музичний, зичний та ще й гостинний (Д. Білоус); (4) Місце́вий відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання на (в, при, по) кому – чому? У місцевому відмінку однини іменників II відміни найширше виявлені різноманітні закінчення (з наук. літ.); Чи не з поважності до суворої місцини, Семен Іванович називає її незмінно в множині, і то конче в місцевому відмінку (Б. Антоненко-Давидович); (5) Називни́й відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання хто? що? Називний відмінок становить вихідну форму іменника, він найчастіше виражає назву суб'єкта судження, через те займає незалежне самостійне становище в реченні (з наук. літ.); (6) Непрями́й відмі́нок, лінгв. – будь-який відмінок, крім називного. Великий інтерес становлять спостереження Ф. Є. Корша над уживанням в українській мові “що” з непрямими відмінками особового займенника (з наук. літ.); (7) Ору́дний відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання ким? чим? Іменник в орудному відмінку може передавати предикативну ознаку суб'єкта дії, виступаючи в складі присудка: став сталеваром (з навч. літ.); (8) Прями́й відмі́нок, лінгв. – те саме, що Називни́й відмі́нок. Називний відмінок виділяється з загального ряду відмінкових форм під назвою прямого відмінка (з наук. літ.); (9) Родови́й відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання кого? чого? Родовий відмінок іменників при дієсловах може мати семантико-граматичне значення часу (з наук. літ.).