відправляти[відправля́ти]

відправля́ти - я ю, - я єш, недок. , відпр а вити, -влю, -виш; мн. відпр а влять; док. , перех. 1》 Посилати, відсилати щось куди-небудь, організовувати відсилку, перевезення чогось. || Супроводжуючи, відводити, відвозити когось до певного місця за наказом, розпорядженням. 2》 Випроводжати когось зі свого дому. || Просити когось, наказувати комусь піти геть, залишити, покинути кого-, що-небудь. 3》 Давати розпорядження про відхід поїзда, пароплава і т. ін. 4》 Служити в церкві, виконувати релігійний обряд. Відправл я ти (відпр а вити) на той світ — заподіювати кому-небудь смерть.

ВІДПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. відпра́влять; док. 1. що. Посилати, відсилати що-небудь кудись, організовувати відсилання, перевезення чогось. Кривинюк наганяє, щоб дописувала, бо має йти на вокзал відправляти листа (Леся Українка); На заводах терміново розбирали машини, запаковували їх у величезні ящики, вантажили на платформи і відправляли на захід (С. Скляренко); Багато таких суден тепер списують, ріжуть .. й відправляють на металургійні заводи (О. Гончар); – Відправте свою пошту та й підночуйте в мене (М. Коцюбинський); – Через дві години відправимо цистерни (Ю. Шовкопляс); // кого. Супроводжуючи, відводити, відвозити кого-небудь до певного місця за наказом, розпорядженням. – 4 арештанта [арештанти] одправляй у город [місто] (Г. Квітка-Основ'яненко); Її впіймали і тепер уже відправляли подалі, на острів Сахалін (О. Донченко); Обшукавши полоненого, ми відправляємо його до штабу дивізії (І. Багмут); – Ну, а ти як? – Одправляють у якусь частину невідому (Григорій Тютюнник); Від тебе тепер залежить .. чи замість Фрідріха відправлю Труду до тюрми (В. Винниченко); Коли Тараса оглянув лікар, довелося відправити його до лікарні (О. Іваненко). 2. кого. Випроводжати, відсилати кого-небудь звідки-небудь. Побачимо, з чим тая розлучниця відправить його старостів (М. Коцюбинський); // Просити кого-небудь, наказувати комусь піти геть, залишити, покинути кого-, що-небудь. [Предслава:] Княже! Богом милим Благаю тя [тебе]! Не відправляй мене! (І. Франко); Вона благала усіх родичів навколішках, .. аби Зоню не відправляли з двора (Леся Українка). 3. кого, що і без прям. дод. Давати розпорядження про відхід поїзда, пароплава і т. ін. Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза. – В чому справа? Відправляй! (О. Довженко); Потяг із кількома вагонами відправляють так званим зеленим коридором (з газ.). 4. що. Виконувати, здійснювати, проводити що-небудь. – Треба тільки мені вивірити на свої очі, що темний сліпець благоподобно службу Божу одправляє (Марко Вовчок); Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів (Конституція України); Кожен має право безперешкодно відправляти одноособово або колективно релігійні культи і ритуальні обряди (з мови документів); Поховав дід бабу і похорон відправив (О. Іваненко). (1) Відправля́ти / відпра́вити багаже́м що – відсилати, відправляти які-небудь речі поїздом, літаком і т. ін. нарізно від пасажирів. Дрібні вантажі на далекі відстані доцільніше відправляти багажем (із журн.); – А де ж ваші ордени, дядьку? – У торбу не влізли, відправив багажем (М. Циба); (2) Відправля́ти / відпра́вити на ета́п кого – примусово пересилати ув'язненого, заарештованого в інше місце у супроводі варти. Люди нічого не запідозрюють, думають, що це їх привозять на допит або відправлятимуть на етап (І. Багряний); Васю відправили на етап разом з невиліковними хворими, щоб помістити в Совгавані в психіатричну лікарню (Б. Антоненко-Давидович); (3) Відправля́ти / відпра́вити у відста́вку кого – звільняти кого-небудь від військової служби або із займаної посади. Їх [пілотів] відправляють у відставку з пристойною пенсією, матеріально вони цілком забезпечені, але багато з них не можуть уявити свого життя без польотів (О. Авраменко); Відсила́ти (відправля́ти, посила́ти, надсила́ти) / відісла́ти (відпра́вити, посла́ти, надісла́ти) по́штою див. відсила́ти; Служи́ти (пра́вити, справля́ти) / відслужи́ти (відпра́вити, спра́вити) панахи́ду див. служи́ти. ◇ (4) Відпра́вити (спрова́дити, рідко відпрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати, рідко відпрова́джувати) на той світ кого – позбавити життя кого-небудь; згубити, убити. – Іродова душа! – каже Шрам. – Трохи мені останнього сина не спровадив на той світ (П. Куліш); [Яким:] На голові в його [нього] шрам великий був, десь він здобувся... Хтось хотів на той світ його відпровадити, та не добре вдарив... (Б. Грінченко); Так подивитися на нього [полковника] – ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Собко); – Та що ти мене на той світ спроваджуєш! Душу з живого виймаєш... Підпишу – помру... (Ю. Мушкетик); (5) Відпра́вити чорта́м на сніда́нок (на сні́дання) кого, зневажл. – убити, згубити кого-небудь. – Смійтесь, смійтесь, – сказав Мина, – а мені не до сміху... Я ще декого з них відправлю чортам на сніданок (О. Гончар).