відпускати[відпуска́ти]

відпуска́ти - а ю, - а єш, недок. , відпуст и ти, -ущ у , - у стиш, док. , перех. 1》 Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось. 2》 Давати комусь волю, звільняти з-під варти. || іст. Звільняти від кріпацтва. 3》 Переставати тримати, стискати що-небудь; випускати з рук. 4》 Робити щось менш натягнутим, прикрученим; послаблювати. 5》 перев. безос. , перен. , розм. Слабнути, зменшуватися (про біль, хворобу). || Зм'якшуватися, тепліти (про погоду). 6》 Видавати, продавати що-небудь. || Виділяти певну суму грошей на якісь потреби; асигнувати. 7》 Відрощувати бороду, вуса тощо. 8》 тільки док. , розм. Сказати що-небудь дотепне або недоречне. 9》 церк. Прощати (гріхи). 10》 мет. Обробляти сталь або вироби з неї термічним способом для зменшення їхньої крихкості.

ВІДПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. кого, що. Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось. Жінок своїх, що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали .. Такі сиділи всі в шапках, І з превеликими рогами (І. Котляревський); І кроку від себе не відпускає, все просить співати (Марко Вовчок); Кай Летіцій не любить рано відпускать гостей (Леся Українка); Ранком вивели їх [некрутів] з казарми на двір .. Попорядкувавши, одпустили їх передихнути, бо завтра вже на учення (Панас Мирний); Орлик відпустив козака, заборонивши йому розказувати правду (Б. Лепкий); Як шукала вона останні десять днів, відколи відпустили бійців із полку, Семена в місті (Л. Смілянський); Мартин Пушкар додому відпустив свій полк Полтавський (Л. Костенко). 2. кого. Давати кому-небудь волю, звільняти з-під варти. Левка одпустили, щоб куди хотів ішов собі (Г. Квітка-Основ'яненко); Старого Мотузку відпустили зразу ж. А решту всіх вивели на вулицю .. Їх одразу ж оточили міліціонери (А. Головко); Тож відпустити дівчину негайно і скасувати вирока [вирок] того (Л. Костенко); // іст. Звільняти від кріпацтва. Так пані вже каже: – Хочу три рублі, та, може, й за три ще не одпущу (Марко Вовчок). 3. що. Переставати тримати, стискати що-небудь; випускати з рук. Таня все не відпускає його руки (О. Гончар); Шайбу відпускають, і вона починає ковзати без початкової швидкості (з навч. літ.); * Образно. Кліщі, що стиснули серце, відпустили, і я отямився (Олесь Досвітній). 4. що. Робити що-небудь менш натягнутим, прикрученим; послаблювати. При користуванні компасом запобіжник відпускають, і стрілка починає вільно обертатися (з навч. літ.); Дід припинив коня, устав, одпустив черезсідельник і, сівши, помалу поїхав нагору (Панас Мирний); Андрій, Михайло та Микола Васильович ладнались пливти через річку маленьким човником, щоб на тому березі одпустити трос (М. Трублаїні). 5. перев. безос., кого, що і без прям. дод., перен., розм. Слабнути, зменшуватися (про біль, хворобу). Сильно дуже хворіли Дилди. Одпускало їх тільки тоді, коли треба було до міста їхати, – чи там яєчка везти, чи масло (Остап Вишня); Ніби трохи мене відпустило... Чи не повернуть додому? (Марко Вовчок); Вони чули, що коли схопить ногу чи руку судорога, то треба вколотися шпилькою, і судорога відпустить (П. Автомонов); // Зм'якшуватися, тепліти (про погоду). То примерзне, то знову відпустить (С. Чорнобривець). 6. що. Видавати, продавати що-небудь. Воду відпускати населенню тільки через дворові крани (В. Кучер); Cила всякого клопоту в мене: саджаю деревця, приймаю відвідувачів на ходу, відпускаю саджанці... (О. Гончар); – Кому треба на насіння, .. попросимо, щоб з гамазії [гамазеї] відпустили (Г. Квітка-Основ'яненко); // Виділяти певну суму грошей на які-небудь потреби; асигнувати, фінансувати. Тяжко було працювати учителеві в глухі царські часи, коли Міністерство освіти дуже й дуже мало відпускало коштів на книжки та на карти (П. Тичина); Сто тисяч одпустило Міністерство освіти [на будівництво десятирічки] (П. Панч); // Давати певний час для здійснення чого-небудь. Двадцять два роки напруженої роботи японцям знадобилося на те, на що наші горе-пророки відпускають Україні максимум п'ять років (з публіц. літ.). 7. що. Відрощувати бороду, волосся, вуса і т. ін. Захар, хоч був молодий, одпускав собі вуса (Грицько Григоренко); Він змінився за цей час, ще більше посивів, відпустив бороду (І. Цюпа); – Відпустив я собі чуприну до бороди, а бороду мало не до колін (М. Стельмах). 8. що і без прям. дод., рел. Прощати (гріхи). Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони! (Біблія. Пер. І. Огієнка); [Сестра Мархва:] Прости нам і одпусти прегрішення наші! (Панас Мирний); Прости їм, Боже, встид і відпусти їм гріх (В. Стус); Пошепотів, як знахарка над раною, молитвою вуста поворушив. І властію, од Бога йому даною, спасибі, одпустив і розгрішив (Л. Костенко). 9. що., мет. Обробляти сталь або вироби з неї термічним способом для зменшення їх крихкості. Щоб надати інструменту, який виготовляють із швидкорізальної сталі, високої твердості та стійкості проти спрацювання, його гартують у маслі або селітрі і багатократно відпускають при високій температурі (з наук. літ.). (1) Відпуска́ти / відпусти́ти на во́лю кого, іст. – звільняти кріпаків від кріпацтва. Петра на волю одпустили. Зимою в Київ одвезли, І там у школу оддали (Т. Шевченко); (2) Відпуска́ти на обро́к кого, іст. – дозволяти кріпакам сплачувати гроші або віддавати продукти натурального господарства замість відробляння панщини. Складалась сміховинна ситуація, коли господарю було вигідно відпускати своїх селян на оброк до іншого поміщика, а самому набирати чужих працівників (із журн.). ◇ (3) Відпуска́ти (відко́лювати) / відпусти́ти (відколо́ти) жа́рти (до́тепи) – жартувати, дотепно висловлюватися. Партизани реготалися й одколювали на адресу ігумені .. дотепи (І. Микитенко); Працювалося їм, видно, весело, з насолодою – хтось співав, хтось насвистував, хтось жарти відпускав, і враз…