відрахувати[відрахува́ти]

(докон. до відраховувати / див. відраховувати) відрахо́вувати -ую, -уєш, недок. , відрахув а ти, -ую, -уєш, док. , перех. 1》 Рахуючи, відділяти, відокремлювати частину кого-, чого-небудь. || Ритмічними ударами вказувати час. 2》 Затримувати, не віддавати частини якої-небудь суми.

(докон. до відраховувати / див. відраховувати) ВІДРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. кого, що. Рахуючи, відділяти, відокремлювати частину кого-, чого-небудь. Гессен уже, тикаючи нагаєм, відраховує, відділяє з гурту кільканадцятеро найкрутов'язіших, шикує в два ряди (О. Гончар); М'яким рухом з черги одрахував розвідний вісім. “За мною, товариші!” (В. Еллан-Блакитний); Никифор одрахував із свого гаманця десять карбованців од пенсії і подав жінці (Григір Тютюнник); * У порівн. Він говорив поволі, важко, наче одраховував гроші (М. Коцюбинський); // що. Ритмічними ударами вказувати час. І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Яновський); Десь з ринви капає вода, журно відраховуючи секунди (І. Пільгук). 2. кого. Виключати з числа членів якоїсь організації, установи, закладу. Верховна Рада заборонила відраховувати студентів без згоди органу студентського самоврядування (з газ.); Мене відрахували з учбового батальйону (Є. Доломан). 3. що. Те саме, що вирахо́вувати 2. Наймана особа доручає працедавцю відраховувати зі своєї зарплати суму коштів у вигляді внесків на довгострокове страхування життя (із журн.).